Доброго дня дорогі учні груп АКП-26,  АКОФ-27.

Даю матеріали до уроку із зарубіжної літератури №31, який відповідно до розкладу відбудеться  у групах:

 АКП-26 - 29.03.2022 р.

АКОФ-27 - 23.03.2022 р.

Тема: Моріс Метерлінк як теоретик і практик «нової драми». Концепція символістського театру. Драма-феєрія «Синій птах». Особливості розвитку сюжету 

Зміни в драматургії кінця XIX — початку XX ст.

ХІХ століття почалося з пишного розквіту романтичної драми. У драматургії популярність романтизму пояснювалася нестабільністю суспільного життя після французької революції. Романтичний театр створив драму сильних почуттів і однозначних моральних засад. Головні герої мелодрами вирішують складні проблеми життя в несправедливому світі, витримують усі знущання, моральну спокусу, і цього достатньо, щоб примусити глядачів хвилюватися.

 Проте глядач погоджувався (і погоджується) співпереживати з героями, знаючи, що зрештою втрутиться провидіння і доброчесність переможе. Таким чином, доброчесна людина отримувала винагороду за свої страждання. Ще у ХІХ столітті така концепція була зручною для мистецтва. Відповідний стиль драматургії дістав назву «добре скроєна драма» і з часом став синонімом драматичної творчості, яка забагато уваги приділяє ефектному сюжету й наповненню каси. «Добре скроєна драма» заволоділа європейською сценою майже на все ХІХ століття.

Але як ви вже знаєте, ХІХ століття — це доба реалізму. Наприкінці століття реалісти прийшли і в мистецтво драми. З’явилися нові герої, які протистояли вже не одне одному, а ворожій дійсності. Драма набула рис соціальних, філософських, психологічних. Театральне мистецтво збагатилося такою оригінальною художньою формою, як «нова драма».

     Моріс Метерлінк став теоретиком і практиком нового театру — символістського. Дія у його творах відбувається в умовних обставинах, конкретно не визначені час і події, дійові особи позбавлені індивідуальних рис, вони більше символізують переживання і стани, ніж утілюють їх у конкретних характерах. За умови, що традиційної для «старої» драми дії у символістській драмі немає, театр із драматичного перетворюється на ліричний.

       

     «Синій птах» — одна з найвідоміших п’єс М. Метерлінка — належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.

 Словникова робота

 Драма-феєрія — це п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.

Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій із метою вразити глядача використовують різноманітні сценічні ефекти.

 «Синій птах» — це філософська п’єса-казка про сенс життя і всемогутність людини. Вона зачаровує своєю безпосередністю. У ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитись зі словами критика і перекладача Мінського: «“Синій птах” залишиться надовго, можливо, назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму вивищує дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути із себе тягар років і подивитися на світ дитячими очима.

            В основі сюжету — казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці — онучці феї  Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв — дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля — через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті — у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди — вона нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії.

Композиція казки-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»

Елементи композиції	Короткий зміст
Експозиція драми	Діти бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль мріють про те, щоб Санта Клаус щось приніс їм у Різдвяний вечір, та цього не стало, і голодні діти дивляться у вікно на сусідній багатий будинок, куди потрапили всі подарунки
Зав’язка драми	Поява Феї. Фея пропонує дітям вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою
Розвиток дії драми	Пов’язаний із розгортанням у наступних картинах її основного мотиву — всемогутності людини. Він вперше прозвучав у другій картині, коли Собака, вірний друг людини, проголосив, що «людина — це все». У третій картині, дія якої відбувається у Країні Спогадів, де Тільтіль і Мітіль побачилися зі своїми дідусем і бабусею, братиками і сестричками, розроблено мотив пам’яті. Четверта картина глибоко символічна. Дія її розгортається в палаці Ночі, де зберігаються сили зла — Війни, Хвороби, Жахи, Привиди. У п’ятій картині («Ліс») письменник протиставляє людині природу. Шоста картина виконує допоміжну роль: за наказом Феї діти повинні йти на цвинтар. У сьомій картині, дія якої відбувається вночі на сільському цвинтарі, розвивається мотив радості буття. Восьма картина готує до перебування у Садах Блаженства. Гладкі Блаженства — це символ людських вад і спокус: розкошів, лінощів, пияцтва, розпусти
Кульмінація драми	Збагачені духовно у пошуках Синього птаха, Тільтіль і Мітіль потрапляють до Царства Майбутнього — щасливу країну дітей, які ще не народилися
Розв’язка драми	Одинадцята картина — «Прощання». У символічній формі письменник висловлює думку про те, що жодну істину не можна вважати абсолютною, а процес пізнання — завершеним. Зупинка — смерть пізнання. Синій птах у клітці — символ такої зупинки. А щастя можна досягти лише впродовж постійного пізнання світу, у невтомних пошуках істини
Епілог	Дванадцята картина. В останній картині п’єси драматург підкреслює зв’язок казкових ідеалів і повсякденного життя. Процес пізнання — нескінченний. Істину не можна пізнати раз і назавжди

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Опрацювати  матеріал лекції. Дібрати характеристику до образів героїв казки.

  Для зворотнього зв'язку: annacherkay@ gmail.com

До побачення. Бережіть себе, будьте здорові!