Вітаю вас, дорогі учні групи АКП-36! 

        Даю матеріали до уроків №6,7 з "Психології та  етики ділових відносин",   які відповідно до розкладу відбулися 15.02. 2022 р.         

Тема: Спілкування. Сутність поняття. Роль спілкування в житті людини. Засоби спілкування

 

 Завдання:
1. Опрацюйте матеріал лекції, у зошити випишіть тези, запам’ятайте основну інформацію.

Лекція:
    Важливим елементом людського співжиття і взаємин є психологічні контакти і спілкування. Потреба в контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування – величезний дар, набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв’язок з іншими людьми через засоби масової комунікації й безпосередні стосунки, без чого важко зберегти емоційний життєвий статус.
    Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного.
Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності людей, де спочатку відігравало допоміжну роль: організовувало і супроводжувало певні дії.
З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду.
Метою спілкування є задоволення людьми своїх потреб, зокрема соціальних і духовних.
Основними мотивами спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовному і емоційному контакті, у безпеці, у психологічному захисті, у визнанні, у престижі тощо.
В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином професіоналом.
Спілкування властиве всім видам людської діяльності, але в деяких професіях воно з фактору, що супроводжує діяльність переходить у категорію професійного. Прикладом може бути педагогічна діяльність, в якій спілкування є інструментом впливу на особистість.
Експерименти з позбавленням людини можливості спілкуватись, випадки виживання дітей, що виростали серед тварин, переконливо свідчать що спілкування – необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя.
Спілкування за своїм походженням і змістом— продукт вітчизняної науки. В англомовній психологічній літературі поширене поняття "комунікація". Семантично "спілкування" і "комунікація" майже збігаються, бо означають "спільність", "з´єднання", "повідомлення".
Дамо наукове визначення поняття комунікації, яке зафіксоване у Лінгвістичному енциклопедичному словнику:
  

 "Комунікація — специфічна форма взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності".
У той самий час спілкування є необхідною умовою будь-якої діяльності людини, але при цьому маючи суспільну природу, а ми говоримо про діяльність лише тоді, коли ця діяльність соціальна за своєю суттю, а не за зовнішніми формами її існування. Тому можна стверджувати, що будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням. Отже, комунікація є важливим елементом діяльності людини.
Більшість вітчизняних дослідників розмежовують поняття "спілкування" і "комунікація", підкреслюючи, що, на відміну від комунікації, у спілкуванні відображена вся складність реального світу людських відносин з його цінностями і суб´єктивними смислами. Крім того, якщо в понятті "спілкування" наголос робиться на взаємному обміні інформацією (діалогічність, взаєморозуміння), то в понятті "комунікація" наголошується на передачі інформації.
Спілкування — явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб'єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування вияв­ляється у змісті інформації, що є його предметом (знання, відо­мості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна ко­мунікація при спілкуванні), у суспільно вироблених у процесі істо­ричного розвитку різновидах спілкування. За змістом спілкування охоплює всі царини людського буття та діяльності, об'єктивні та суб'єктивні їх прояви. Спілкування між людьми відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння та на­вички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.
    Особливість спілкування — у його нерозривному зв'язку з діяльністю. Діяльність є основним середовищем і необхідною умовою виникнення й розвитку контактів між людьми, переда­вання необхідної інформації, взаєморозуміння та узгодження дій. Змістовий бік спілкування завжди становить інформація, зумов­лена потребами взаємодії людей.
Змістом спілкування може бути людина. Реальні контакти між людьми, у процесі яких вони безпосередньо сприймають одна од­ну, створюють середовище для об'єктивного виявлення особливо­стей їхньої поведінки, манер, рис характеру та емоційно-вольової сфери. Саме в таких контактах розкривається справжня зна­чущість однієї людини для іншої, виявляються їхні симпатії та ан­типатії. У художній літературі є безліч прикладів, якої глибини та різноманіття психологічних нюансів можуть сягати стосунки між людьми в ситуаціях безпосереднього взаємосприймання, як відбувається процес проникнення у внутрішній світ людини, її по­чуття через зовнішні прояви. Іноді виразний погляд або жест мо­жуть нести набагато більше інформації, ніж вимовлене слово.
 
    Комунікабельність - здатність людей встановлювати ділові контакти, зв'язки, стосунки
 
    Для досягнення успіху при спілкуванні необхідно (Записати в зошити):
1. Сформулювати конкретну мету спілкування.
2. Створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми.
3. Уміти правильно висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання.
4. Не відволікатися від наміченої мети. Вміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями.
5. Фіксувати одержану інформацію.
6. Закінчувати спілкування після досягнення мети.
7. При спілкуванні не перебивати співрозмовника.
8. Потрапивши у складну ситуацію – уважно слухати, намагатися зрозуміти.
9. Бути тактовним. Ввічливість обеззброює
10. При необхідності дати відступити протилежній стороні з гідністю. Іноді треба з чимось погодитись, щоб заперечити аргументи іншої сторони.
11. Дотепність – сильна зброя, але нею потрібно користуватись в конкретній формі.
12. Вміти вчасно промовчати.
 
    Вербальне та невербальне спілкування
Вербальне спілкування — це спілкування за допомогою мовних знаків та слів.
Невербальне спілкування — спілкування за допомогою міміки, жестів, пози, міжособистісного простору.

 

 
 
 
 
 

 В залежності від суб'єктів спілкування може бути міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).
 
Часом постать, жести, міміка, інтонація можуть сказати набагато більше, ніж вимовлені слова. Наше тіло і обличчя вміють '"говорити", і від того, як ми вміємо користуватися цією "мовою тіла", багато в чому залежить успішність нашого іміджу. Можна бути чудово одягненим і красиво виголошувати промову, яку ви готували цілий тиждень, та якщо ваші очі бігають, ви виглядатимете або зніяковілим або нещирим.
Особливе значення невербальні компоненти спілкування мають у перші хвилини знайомства. Ще не вимовлено жодного слова, а перша оцінка співрозмовника уже відбулась. Змінити її згодом буде важко. Якщо чиїсь слова і голос не викликають довіри, ми звертаємо увагу на ступінь напруженості людини, її погляд, поставу.
Постава виражає відношення людини до себе, до світу, самооцінку. Гарна постава - це природна лінія голови і хребта, розкуте, не затиснуте тіло. Постава відбиває ваші звички і навіть бажання. Недаремно психологи визначають позу "невдахи" (опущені плечі) і позу "переможця" (розправлені плечі). Якщо у вас сьогодні не дуже вдалий день, гляньте в дзеркало. Може, ви стоїте в позі "невдахи", і всі крім вас це помічають? Змініть позу, і успіх не забариться.
Упевнена в собі людина ходить швидко (але не спішно), злегка розмахуючи руками, легко, пружно; постава при цьому повинна бути прямою, та не здерев'янілою; голова злегка піднятою, спина розправленою.
Потрібно намагатись бути задоволеним своїм тілом, не можна метушитися і смикатися, рухи повинні бути енергійними і плавними, не варто напружуватися, це відразу створює негативне враження.
Велике значення в успішному спілкуванні має вміння мати і розвивати в собі відчуття дистанції, своєрідний етикетний окомір. Психологами вивчені дистанції, що найбільш позитивно впливають н результати спілкування при правильному їх використанні  
Інтимна дистанція - від 0 до 40-50 см. На цій відстані спілкуються найближчі люди: батьки з дітьми, закохані тощо. "Вторгнення" сторонніх в цю зону розцінюється як недоречне домагання.
Особиста дистанція - від 0,4 - 0,5 до 1,2 - 1,5 м. На цій відстані розмовляють друзі, люди, які добре знайомі і довіряють один одному.
Соціальна дистанція - від 1,2 - 1,5 до 2 м. - відповідає неформальному, товариському спілкуванню. Наприклад, на цій відстані зручно обмінюватись новинами або анекдотами з колегами по роботі.
Формальна дистанція - від 2 до 3,7 -4 м. Характерна для ділових, офіційних відносин.
Публічна дистанція - більше ніж 3.7 - 4 м - дозволяє утриматись від спілкування або обмінятися тільки деякими словами без ризику бути нетактовним.
Дія абсолютно повного сприйняття інформації слід враховувати не лише вербальне повідомлення людини, а й її поставу, позу, міміку та жести.
Записати в зошити:  «Правила успішного спілкування»
Довіра, повага до співрозмовника;
Спілкування за принципом «тут і зараз»;
Персоніфікація висловлювань: «Думаю, що…», а не « Деякі з нас думають…»;
Недопустимість безпосередніх оцінок людини « Мені не подобаються твої слова-оговірки», а не « Ти мені не подобаєшся»;
Визначення сильних позитивних сторін особистості, з якою контактуєте;
Локанічність;
Толерантність;
Постійний самоаналіз(рефлексія);
Вживання імені співрозмовника.
 
       Широко відомі слова Антуана де Сент-Екзюпері: “Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”.
    Але для декого ця розкіш перетворюється на муку (якщо людина надто сором’язлива і невпевнена в собі). Зустрічаються і “генії” у спілкуванні – люди, які в тій чи іншій ситуації інтуїтивно знаходять правильні прийоми контакту.
 
    Записати в зошити:  "Бар’єри спілкування":
1. Демонстрація різних позицій (чванливість, пихатість, звинувачення, образливі прізвища, нехтування інтересами іншої людини, категоричність судження та ін.)
2. Нерозуміння інтересів і станів співбесідників.
3. Наявність конфліктогенних рис (безцеремонність, безтактність, фамільярність)
4. Оціночні судження (безапеляційність суджень, суб’єктивність)
5. Перехід з ролі на особистість (критикується не дії людини, а сама особистість)
6. Стереотипізація.
7. Інші (бар’єр несумісності характерів, бар’єр спілкування на фоні страждання та горя, бар’єр відрази та огиди, бар’єр презирства,  бар’єр страху, бар’єр сорому та провини, бар’єр спілкування на фоні гніву).
     

    У розділі  "Професійна етика і психологія" мого блогу, будь ласка, перегляньте презентації: "Спілкування", "Міміка і жести".

  Домашнє завдання:

1. Опрацювати лекцію. 

2. Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?

- Чи достатнім для характеристики спілкування є твердження: «Спілкування — це обмін інформацією між людьми»?
 
Для зворотнього зв'язку: annacherkay@ gmail.com