Доброго дня, дорогі учні груп АК-25, АКП-26, АКОФ-27!

 Даю матеріали до уроку №24 із зарубіжної літератури, який відповідно до розкладу відбудеться   у групах:

АК-25, АКОФ-27 - 09.02.2022 р.;

АКП-26 - 10.02.2022 р. 

       Тема:   Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ –     початку ХХ століття. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм,   неоромантизм

 Межа XIX–XX століття – складна пора в мистецькому житті людства. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Померли всі боги, залишилась одна людина!», і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності.            

    Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу.

        Література на межі XIX-XX століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу. Ми бачимо численні напрями, течії, школи, стилі, простежуємо різноспрямованість руху поезії та прози в багатьох зарубіжних літературах. Їх протиріччя часом доходять до антогонізму, взаємозаперечення, і ні в жодну іншу епоху вони не були так яскраво виражені.

        Модернізм (у перекладі з французької — новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда, К. Г. Юнга та ін.

         Вперше слово «модернізм» почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє і язичницьке римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова – «приналежність до сучасного».                               Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх ділянках суспільного і культурного життя почалося наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

        Підґрунтям для раннього модернізму у мистецтві була творчість романтиків. Модерністське начало приховане в самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності.

        Модернізм вимагав від письменників нового слова, яке б було художньо інформативним. На думки модерністів, це повинна бути метафорична мова, лаконічні, рвані речення, метальна композиція, запозичений у німого кіно принцип монтажу. Все це поетичні засоби породжені прагненням надати художньому тексту більшої інформативності.

Основні теми модерністської літератури

 ізольованість особистості, її відчуження й приречення на самотність;

 знеособлення людини;

 напружене переживання скінченності життя;

 змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

 критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

Течії раннього модернізму

Символізм (від. грецьк. symbolon – знак, символ, ознака) – одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини».

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі,  а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму —зображення не самого предмета, а враження від нього. Назва виникла після проведення виставки у 1874 році, де була виставлена картина Клода Моне «Враження. Схід сонця». (враження франц. – impression).

Неоромантизм (від грецьк. νέος – молодий, новий і фр. romantisme) – течія в мистецтві (перш за все, у літературі) на межі XIX-XX століть, що виникла як реакція на реалістичні й натуралістичні тенденції другої половини XIX століття. 

  Ознаки символізму:

 Бачення світу:

·         пріоритет творчої інтуїції, що розглядається як містичне прозріння;

·         протиставлення реальності духовному світові вічних ідей та символів;

·         прагнення наблизитися до непізнаної Таїни, Вічності, сенсу усього сущого.

Ідеали:

·         краса – це істина і форма Бога;

·         вічність, Вічна Жіночність;

·         таїна;

·         сенс буття.

Особливості творення художнього світу та поетики

·         поет – божество, провидець, творець загадкового світу символів та алегорій;

·         у центрі твору – художній символ (знак прихованих процесів, що відбуваються в людській душі, душі відображення нелегких пошуків Істини);

·         сугестивність письма (натяки, навіювання смислів);

·         складний метафоризм;

·         музикальність;

·         абстрактність образів;

·         вишуканість і шляхетність лірики;

·         прагнення висловити невимовне.

 Імпресіонізм   (від ,.фр. ,,враження”) – течія модернізму, яка відзначається витонченим відтворенням особистих вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань.  

     Художники - імпресіоністи: К.Моне Е.Мане О.Ренуар К.Піссаро П.Сезанн Дега А.Сіслей Користуються фарбами, а пишуть почуттями. Жан Батист Симон Шарден.

Риси імпресіонізму в малярстві: Зображення не самого предмета, а вражень від нього. Зображення буденного світу.  Імпресіоніст не розмірковує — він схоплює неповторний момент.  Головне - трепетне світло, повітря, у яке ніби занурені фігури людей і предмети.  Показ дивного багатства кольору в природі. Колорит, рух, навіювання. Зображення випадкових ситуацій, картин. Сміливість композиційних рішень, неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Правило писати не в майстерні, а під відкритим небом: на березі ріки, у поле, у лісі.

    Риси імпресіонізму в літературі:

-  Зображення вражень від навколишнього світу через почуття, настрої, переживання.  

    - Психологізм. Зовнішній світ не деталізується, а передається максимально лаконічними і точними штрихами. 

-  Ліризація оповіді (своєрідна лірична сповідь) Культивування красивого і світлого. -  - -Відсутність традиційної композиції, оскільки на першому місці – переживання, настрій. - -Перевага зорових і слухових образів у зображенні природи. 

- Використання нових мовних засобів: асоціації, метафори, риторичні фігури, безсполучникові конструкції, невласне пряма мова.
 

Визначальні риси неоромантизму: 

неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякденна; 

герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів; 

головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний; 

зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план; 

неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів; 

відмова від типізації, натомість застосування символізму. 

 Творам неоромантиків  також був властивий:

 - динамізм, 

- драматизм, 

- вольове начало, 

- загострений патріотизм,

 - увага до національно-суспільних проблем, 

- різке заперечення комуністичного тоталітаризму, 

- туга за героїзмом,

 - уславлення "активної людини. "

 

Перегляньте відео "Модернізм". 

Вам сподобається. Це цікаво.  

Домашня робота: Законспектуйте матеріал лекції.  Запам'ятайте  інформацію щодо особливостей модернізму як літературно-мистецького напряму кінця ХІХ – початку ХХ століття. Течій раннього модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму.