Доброго дня учні групи БПОБ – 23!

 

Пропоную матеріали до уроків №11, №12, які відповідно до розкладу відбудуться 19.10.2020 р.

 

Урок №11.

Тема: Конфлікт. Динаміка перебігу. Стратегії розв’язання.

Завдання:

1.     Запам’ятати визначення поняття «конфлікт».

2.     Назвати фази перебігу конфлікту.

3.     Дати характеристику латентної фази, демонстративної, агресивної, батальної.

4.     

·       - Які емоції переживає учасник конфлікту на кожній із зазначених фаз?

·        -  Чи завжди конфлікт має негативні  наслідки?

 

Лекція:

           

Конфлікт — це наявність протиріччя, яке виникає в процесі соціальної взаємодії,   та супроводжується негативними емоціями.  

У конфліктів висока психологічна ціна — розмаїття негативних емоцій, стресів, переживань, втрат, провини.

За умов конфлікту змінюється система відносин і цінностей, по-іншому сприймається реальність.

Щоб управляти конфліктною ситуацією,   необхідно добре розуміти психологічні механізми ескалації та перебігу конфліктів, знати динаміку їх проявів, передбачити можливі дії опонентів.

 А. М . Ішмуратов виокремлює чотири фази перебігу конфлікту:

 I. Латентна фаза — це можливість конфлікту і передбачає виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах, цілях сторін. Латентність — це прихованість, небажання оголювати суперечність спілкування, продовжувати робити вигляд, що стосунки нормальні, звичайні. Спочатку з'являється відчуття, що від вас щось приховують, з вами якось дивно розмовляють, дивляться підозріло. Це ще не конфлікт, але перехід від нормального спілкування до конфліктного вже розпочатий. Залежно від характерів учасників таке спілкування м ож е тривати довго.

 II. Демонстративна фаза. Реальність вже сприймається як конфліктна, люди прагнуть переконати один одного, контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Ця стадія характеризується проявами роздратування, агресивності, незваженості. Дискусії з метою переконати один одного перетворю ю ться на емоційні суперечки, потім — на взаємні звинувачення один одного, і, насамкінець, на розрив спілкування. Поступово опонент перетворюється у ворога. Конфлікт переходить в агресивну фазу. Починаються підозри в агресив­ них намірах. Характерним для цієї фази є переконання у можливості відновити відносини шляхом доведення своєї правоти.

III. Агресивна фаза - це інцидент. Образ ворога — головне надбання цієї стадії розвитку конфлікту. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншому, блокування можливості досягнення цілей іншої сторони. Це — намагання знищити противника, агресія, яка не обов'язково виражена демонстративно. Підлості, наклепи робляться потайки. Д обре, якщо образ буде зруйновано. Ця удача м ож е означати повернення до попередньої стадії.

IV. Батальна фаза. Перехід до батальної фази характеризується «оголошенням війни», тобто заявою «Я тебе ненавиджу і зроблю все, щоб тобі погано жилося на білому світі». Противник повинен бути знищений в психологічному розумінні — це руйнування його я-концепції, повна дискредитація інтересів, цінностей і самооцінки я. На цій стадії позитивним досягненням слід вважати перемир'я. Після перемир'я противники залишаються ворогами, але як розумні люди, розуміючи, що агресивні дії поруш ую ть їх стан, приходять до взаємної згоди не чинитиїх. Але якщо конфлікт розвивається до такої фази, у більшості випадків це лише відступ в агресивну фазу з почуттям помсти.

 

 

Для зворотнього зв'язку: annacherkay@gmail.com

 

 

 Урок №12.

Тема:   Стратегії розв’язання конфліктів

Завдання:

  1.     Запам’ятати існуючі  стратегії розв’язання конфліктів.

  2.     Дати характеристику кожній із стратегій розв’язання конфлікту.

  3.     Яка із даних стратегій за умов конфліктної ситуації, є більш ефективною?

 

Лекція:

Кеннет Томас провів аналіз   поведінки великої кількості людей при конфліктах та склав 5 найбільш значущих моделей поведінки: суперництво, поступка, уникнення, компроміс і співробітництво.

Розберемо детальніше кожну, отже:

1.     Суперництво (протиборство)

Суперництво – модель виходу з конфлікту, при якій особистість робить спроби до досягнення тільки особистих інтересів, нав’язуючи свою позицію. Іншими словами – слідує правилу «гнути свою лінію» абсолютно всіма широкодоступними засобами. Дотримуючись даної тактики, значимий виграш для одного, вказує на повний розгром для іншого.

Технологія суперництва виправдовується в наступних ситуаціях:

1.     Практичність і серйозність рішення;

2.     Рентабельність показника для групи, а не для індивідуума;

3.     Критичний брак часу на детальний аналіз;

4.     Суворе управління над діями опонента;

5.     Значимість результату.

Коли застосовувати суперництво в конфлікті?

         Використовуйте тільки при принципово-доречних умовах у житті, при дефіциті відсутнього часу та найвищої об’єктивної допустимості небезпечних наслідків.

2.     Пристосування (поступка)

Пристосування, як конкретна тактика поведінки у випадку конфліктної ситуації, передбачає подальшу готовність відкласти на задній план свої вимоги та   інтереси і  погодитися на поступки. Вимушене або самовільне відсторонення від суперечки та подальша відмова від своїх початкових позицій.  Це значуща деталь на шляху конструктивного вирішення конфліктного протистояння, коли фінальні умови для закінчення ще до кінця не сформувалися.

Стратегія поступки в конфлікті обгрунтована в наступних ситуаціях:

1.     Осмислення своєї неправоти;

2.     Потреба в підтримці хороших відносин;

3.     Застереження більш серйозних несприятливих наслідків;

4.     Тиск третьої сторони;

5.     Несерйозність проблеми.

Коли застосовувати тактику пристосування в конфлікті?

Якщо проблема конфлікту не становить для кожного особливої ​​ціни, а головне – утримування продуктивної взаємодії, тоді це буде дієвим методом вирішення конфлікту. Але в ситуації, коли причина істотна в суперечці -  позитивного результату не вдасться досягти, тому що поступка може стати наслідком неадекватної оцінки предмета спору.

На додаток, її може часто дотримуватися нерішуча людина.

3.     Ухилення (уникнення)

Суть стратегії ухилення полягає в ретельній спробі перенести конфлікт  на майбутнє. Суб’єкт не захищає свою позицію, але і не висловлює зацікавленості до цілей опонента.

Ухилення від врегулювання проблеми – одна зі спроб для виходу з конфлікту при мінімальних понесених втратах.  В кінцевому рахунку, мова йде не про рішення, а про затухання поточного конфлікту.

Коли використовувати тактику уникнення в конфлікті?

Використовується  при відсутності бажання і часу для усунення протиріч.    

4.     Компроміс (консенсус)

  Механізми досягнення полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт балансом і частковими поступками на середньому рівні. 

Компроміс призводить до потрібних результатів у випадках:

1.     Взаєморозуміння опонента (суперник має рівні можливості);

2.     Факт наявності взаємовиключних інтересів;

3.     Задоволення тимчасовим рішенням;

4.     Загроза залишитися без всього.

Консенсус є частковим задоволенням інтересів усіх суб’єктів конфліктної взаємодії та його не можна розглядати як завершальний метод вирішення конфлікту.

Компроміс ділитися на 2 типи:

1.     Активна форма. Укладання договорів, прийняття зобов’язань і т.д.

2.     Пасивна форма. Перемир’я забезпечується бездіяльним станом. Відсутність конфліктної взаємодії дозволяє зберегти нормальні відносини.

Коли застосовувати тактику компромісу в конфлікті?

Особливість стратегії компромісної поведінки   – або конфлікт розтягнутий у часі, або   передує до   найбільш сприятливого рішення..

Компромісна стратегія поведінки не ламає міжособистісні відносини і сприяє підвищенню якості їх взаємодії.

5.     Співробітництво

Застосування співпраці є особливо продуктивною стратегією поведінки при конфлікті. Важливо – прагнення суб’єктів до конструктивного розв’язання конфлікту, розгляд протилежної сторони тільки як союзника. Усвідомлення протилежної позиції і пошук діючого рішення. Протиріччя перетворюється на джерело співпраці. (Формулювання вигоди опонента і своєї – основні орієнтири стратегії).

Коли застосовувати тактику співпраці за умов конфлікту?

 Якщо основне протиріччя має життєво важливе і не останнє значення для одного або обох суб’єктів конфліктної взаємодії, то про стратегію співпраці не може бути й мови. Співпраця, як стратегія пошуку фінішу конфлікту, може бути застосована, коли складний об’єкт спору або предмет розбіжності допускає комбінацію розвитку протиборчих сторін, гарантуючи їх співіснування в сприятливому характері.

Однак, не виключено, що данна стратегія може  утруднити і без того важкий конфлікт в тій чи іншій ситуації, якщо противна сторона не налаштована на колаборації.

 

    Конфлікти бувають і конструктивні (з позитивними наслідками), і деструктивні (з негативними наслідками). Переглятьте відео "Як вирішувати конфлікти? 10 порад від психолога".  

  

  

Для зворотнього зв'язку: annacherkay@gmail.com