Доброго дня, учні груп ІІІ курсу.

Даю матеріали до уроку зарубіжної літератури № 32,  який відповідно до розкладу відбудеться:

·        у групі АК - 34 - 20.04. 2021 р.;

·        у групі АК - 35 - 20.04. 2021 р.;

·        у групі АКП - 36 - 23.04. 2021 р.;

·        у групі АКОФ - 37 - 22.04. 2021 р.; 

Тема.  Урок позакласного читання.  Ясунарі Кавабата. Повість «Тисяча журавлів»  

У 1968 році Ясунарі Кавабата нагороджений престижною Нобелівською премією в галузі літератури «за майстерність, яка пристрасно виражає суть японського способу мислення, втілює дух національної культури».

    Сьогодні на уроці ми поринемо у світ японської культури. Перед тим, як ми перейдемо до розмови про всесвітньо відомий твір одного з наяскравіших представників японської літератури, Ясунарі Кавабати, давайте прослухаємо фрагмент прекрасної японської музики: 

 - Сьогодні ми  працюватимемо над повістю Ясунарі Кавабата «Тисяча журавлів».   Ми поринемо у світ   звичаїв та традицій японського народу завдяки твору «Тисяча журавлів».

Що ж з особливого у цьому творі японського письменника, чим він зачарував мільйони читачів,   запрошую до роздумів.  

            Японці більше, ніж інші народи, звернені «в себе», орієнтуються на особистісні фактори. Ця риса національної культури значною мірою обумовлена релігією — буддизмом, який стверджує, що кожна людина повинна зосереджуватися на власному духовному самовдосконаленні.

В оцінці ж інших людей японці найчастіше керуються тими враженнями, які виникають у процесі спілкування, що відповідає принципам філософії неосенсуалізму.

Як показують результати досліджень у галузі етнопсихології, більшість японців інтелігентні, виховані, увічливі. Вони дуже вимогливі до чистоти, дисципліновані, із повагою ставляться до людей старшого покоління. Відданість, поклоніння батькам та обов’язок щодо них — специфічні риси японського менталітету.

Саме відданістю зумовлені міцні сімейні зв’язки, що склались між батьком і сином, героями повісті «Тисяча журавлів».

Композиційна побудова повісті «Тисяча журавлів» пов’язана із традицією чайної церемонії. Саме із цього ритуалу в храмі давнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається ознайомлювання читачів із головними героями: Кікудзі та Юкіко, долі яких і становлять основу сюжету. Чайна церемонія — загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння «ниток» якої з’єднує минуле і теперішнє всіх персонажів.

Сутність чайного обряду — старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, — полягає в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своїм життям, очистити душу від повсякденних турбот і метушні, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми.

Словникова робота: (випишіть у зошити).

Майко – господар, який проводить чайну церемонію.

Тядо, садо, тяною – система правил приготування зеленого чаю і чаювання в Японії.

Оолонг – червоний чай.

Тясіцу – чайний будинок.

-   В багатьох народів чайна культура здавен є частиною національної культури.  Але ніде чай не має такого символічного значення в житті людини, як у Японії. Тут чаювання – спеціальна церемонія (тяною), в якій злилися споглядання природи і предметів мистецтва, роздуми і спілкування. Приготування чаю – це творчість, особливий ритуал, що вимагає тиші, самоти, спокою. Отож звідки до нас прийшло мистецтво приготування та споживання чаю дізнаємося. 

Перегляньте відео " Японская чайная церемонія": 

Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія (ва), повага (кей), чистота (сей), спокій (секі). Виписати в зошити.

· гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої стосунки зі світом. Пошуки гармонії — призначення традиційного мистецтва японців;

· чемність. Вона передбачає щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, «зустріч почуттів» не за правилами поведінки, а завдяки тому, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихиляється до добра. Чайний дім — це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям із поганими думками;

· чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні;

· спокій. Головне в чайному домі — тиша і спокій, які необхідні для рівноваги духу, для бесіди «серцями».

- Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його метою був не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка «здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії». Із нею пов’язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, який сьогодні по-дорослому осмислює свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікає й уже дорослого Кікудзі, який утратив батьків. Вона впливає на розвиток його стосунків із нареченою Юкіко Інамурі й чинить перешкоди його контактам із пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересуває людей та їхні долі, як кухлі: спочатку вона підсуває Кікудзі Юкіко й відсуває пані Оота, потім відсуває її дочку Фуміко, урешті-решт відсуває і Юкіко, кажучи, що обидві дівчини  вийшли заміж.

Слід зазначити, що на сторінках повісті чайний посуд і взагалі вся кераміка — вази, чашки і чайники — живуть немовби  власним особливим життям, що пов’язане з минулим. Старовинні  речі, яким по кількасот років, відтіняють швидкоплинність людського існування, утілюють віковічну мудрість, нагадують про неминущі цінності.

Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, яка тримає в руках рожеву  крепдешинову хустку (фуросікі) із зображенням журавлів, заполонив уяву Кікудзі від початку повісті. Він закохується в Юкіко, шукаючи в ній утілення своїх мрій. Іншу сюжетну лінію повісті становлять досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов’язують спогади про батька (який зближується з нею після Тікако). Оота-сан шукає в синові риси батька, люблячи його і шануючи пам’ять про останнього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в пані Оота не відомі йому раніше привабливі риси й краще розуміє почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота — Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива «турбота» Тікако про Кікудзі роблять дівчину із журавлями на фуросікі недосяжною мрією для юнака.

Я. Кавабата «Тисяча журавлів» (Уривок).

Як показана природа у повісті?

 Природа у творах Кавабата завжди посідає особливе місце. Життя природи і людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Рядки про природу створюють своєрідний фон, на якому розгортається життя героїв, проте нерідко природа набуває і самостійного значення, стаючи одним із образів твору. Кавабата закликає вчитися у природи, проникати в її нерозгадані таємниці, він бачить у спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. У зображенні Кавабата природа прекрасна й велична, через показ змін у ній автор відтворює порухи людської душі. У повісті  природа немовби співчуває героям. Наприклад, через опис природи передається тривога Кікудзі перед невідомістю. Коли Кікудзі виглянув у сад, «по небу прокотився грім. Далекий і могутній, він наближався все ближче й ближче. На мить дерева у саду освітив спалах блискавки». Блискавка як думка і думка як блискавка - нерозривність цих понять допомагають авторові краще висвітлити образ Кікудзі, який переживає осяяння, знайшов потрібне рішення, певний вихід для себе. «І одразу зашумів дощ, - пише Кавабата. - Поступово грім відкотився далі». Дощ неначе змиває тривожні передчуття героя, очищує його душу, відкриває шлях до нового, чистого начала.

Яку роль відіграє символіка у творі?

Тисячокрилий білий журавель має символічне значення. Вже після першої зустрічі образ юної красуні Юкіко у Кікудзі асоціюється з малюнком білосніжного тисячокрилого журавля на її фуросікі. Юкіко буде щаслива, бо журавель – священний птах, що підносить у небеса тих, хто досягнув у земному житті безсмертя, це символ щастя, удачі, довголіття. У фіналі повісті символіка речей і природи зливається воєдино. Уранці, після ночі з Фуміко, Кікудзі у саду перед чайним павільйоном піднімає друзки чашки, розбитої дівчиною напередодні. Із цією чашкою пов'язані стосунки чотирьох людей: батька Кікудзі з пані Оота і самого Кікудзі з Фуміко. «Кікудзі склав разом чотири великих друзки, і в його долоні з'явилась чашка. Тільки на її краю не вистачало шматочка. Кікудзі узявся його відшукати, та згодом полишив цю спробу». Піднявши очі вгору, він побачив, що на сході поміж  деревами сяяла одна велика зірка. «Скільки я вже не бачив ранкової зорі!» - подумав Кікудзі, дивлячись у небо, що потроху затягували хмари. Зірка виблискувала серед хмар і від того здавалася ще більшою, ніж була насправді... «Нема сенсу збирати черепки, коли на небі сяє зірка таким свіжим блиском, - промайнуло у голові Кікудзі. І він кинув уламки на землю». Фуміко, рішуче розбиваючи ввечері чашку, немовби обривала всі пута минулого, які безнадійно заплутали ті, хто пив чай із цієї чашки до неї, пута, що не відпускали від спогадів тих, хто живе нині. Потворна родима пляма на грудях (тобто на душі) Тікако Кікудзі – це символ «гидкої чорної пелени, що застила йому світ», від якої намагається звільнитися Кікудзі)

Характеристика  образів жінок у повісті «Тисяча журавлів

         Краса у творі показана всебічно: і як чуттєва, земна краса, втілена в образі пані Оота, і як вишукана, вічна краса, уособлена в образі дівчини Юкіко, і як прихована, внутрішня краса, що знайшла втілення в образі Фуміко. Однією із сюжетних ліній є досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов'язують спогади про батька (котрий зближується з нею після Тікако). Оота-сан шукає у синові риси батька, люблячи його і шануючи пам'ять про нього. Зближення з Кікудзі викликає в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкриває в Оота невідомі раніше її привабливі риси і краще розуміє тепер почуття свого батька. Оота не чинить перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота – Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива «турбота» Тікако про Кікудзі роблять дівчину з літаючими журавлями на фуросікі недосяжною мрією для хлопця. Щоби застерегти світ від вульгаризації давнього звичаю, створює образ грубої, вульгарної Тікако, яка навчає правил чайної церемонії, втративши свою жіночність, Тікако втратила і почуття прекрасного, а потім доторкається до священних предметів чайного обряду. Своєю грубістю вона затьмарює віковічну красу.

 Узагальнюємо вивчене:

– У чому полягає сутність чайної церемонії у сприйнятті японців? Сутність чайної церемонії полягає у тому, щоб дати людині поміркувати над життям, очистити душу від буденної метушні.

– З якою метою використав Ясунарі Кавабата чайну церемонію у композиційній побудові повісті «Тисяча журавлів»?

Чайна церемонія - загальний фон, а точніше, художня тканина, переплетіння «ниток» якої з'єднує минуле і теперішнє всіх персонажей.

– Яким є зміст назви твору «Тисяча журавлів»?

Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, котра тримає в руках рожеву крепдешинову хустку (фуросікі) із зображенням літаючих журавлів, заполонив уяву Кікудзі із самого початку повісті. Він закохується в Юкіко, шукаючи в ній втілення своїх мрій.  Повість «Тисяча журавлів» має глибокий гуманістичний зміст. Назва твору промовиста: тисяча журавлів - це символ чистоти та щастя, яких шукає кожна людина, інколи не здогадуючись, що вони зовсім поруч.

–   Чим нам близький цей герой?

На сторінках повісті Кукідзі виявляє найрізноманітніші пориви душі та почуття. Йому не дають спокою протиріччя. Він розривається у почуттях між трьома жінками: Оота, Фуміко та Юкіко.

«–Як же Фуміко могла померти, коли мене самого вона повернула до життя?» – із цим та з багатьма іншими питаннями залишає свого героя Кавабата у фіналі повісті. І у скорботній тональності немовби відповідає на почуття Кікудзі вся природа, що також сумує разом із людиною.     Роздвоєність головного героя – це роздвоєність нашої душі зокрема. Дуже часто ми стоїмо перед вибором і дуже важливо, вчинити правильно, морально обґрунтовано.

 Головна ідея твору: Письменник висловлює тривогу за майбутнє нації. Японці ХХ ст. забули свої звичаї та традиції. Під час чайних церемоній допускали вульгаризацію, обговорювали питання на політичну чи інтимну тематики. Щоби навернути японців до удосконаленої віками давньої традиції, письменник і пише свій твір.

Для мене будуть цікавими ващі роздуми з питання: А чи бережемо ми, українці, свої традиції? Чи схожі наші звичаї із звичаями японців?

Перегляньте буктрейлер. Я. Кавабата «Тисяча журавлів».

 

У повісті немає закінчення, що є характерною рисою японських творів. Читач залишається наодинці із своїми думками. Він починає роздумувати над власним життям, а навкруги все немов переливається новими кольорами. «Тисячокрилий журавель» — це гімн красі, яка надає смислу людському життю.

У японській символіці журавлі — символ надії, благополуччя й щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожевому тлі має глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі є провідною ідеєю твору, але вона недосяжна.

Продовжте речення:

- На мою думку, європейці мали б у японців повчитися…

- Повість справила на мене…

 

  Домашнє завдання:

Напишіть твір-роздум на тему: «Журавель мого майбуття».

  До побачення

Для зворотнього зв'язку: annacherkay@gmail.com