Доброго дня, учні груп ІІІ курсу!
Даю матеріали до уроку із зарубіжної літератури
№ 5 , який відповідно до розкладу відбудеться у групах:
АК - 34 - 16.11.2020 р.;
АК - 35 - 16.11.2020 р.;
АКП - 36 - 12.11.2020 р. ;
АКОФ - 37 - 10.11.2020 р .
Урок № 5.
Тема: Віхи
життя та значення діяльності Й. В. Гете для світової культури. Історія
створення трагедії «Фауст». Особливості
композиції. Проблематика.
Спливає час. Змінюється політична карта світу,
міняється мода, дизайн автомобілів, але незмінною є
людська сутність.
В усі часи моральним орієнтиром для людини є загальнолюдські цінності, і, хоча, ми деколи стаємо свідками проявів підлості і зради, вбивств і насилля, заздрості і зиску, неблагодійних вчинків, слів, думок, та будь-хто із нас ще з дитячих казок засвоїв прописну істину: Добро і Краса обов'язково переможуть, які б випробування не долали персонажі, і ми сьогодні отримаємо урок життєстверджуючої сили Розуму і Добра, зрозуміємо актуальність невмирущого твору Гете «Фауст».
В якості епіграфа до уроку ми візьмемо слова Йогана
Вольфганга Гете:
«Людина пізнає світ
через пізнання
самої
себе, а себе – через пізнання світу».
Й.В.Гете
Завдання: Перечитайте інформацію про Й.В. Гете.
Йоганн Гете – представник доби Відродження. Народився у Франції, у місті
Франкфурт-на-Майні. Прожив довге життя:
всього 82 роки. Навчався у Лейпцизькому та Страсбурзькому університетах. Герцог
Карл Август запросив до себе на службу 26-літнього поета у місто Берлін.
Щоб подолати душевну драму, Гете
подорожує по Росії, яка надихнула його грандіозними естетичними враженнями.
Його творчість поділяють на 3 періоди: «штюрмерський», веймарський,
трагічний. Особливу популярність Гете принесли твори: «Страждання молодого Вертера», «Фауст».
Обов’язковим заняттям все життя Гете
вважав читання. Щоденна норма становила 20 сторінок.
Похований Гете у Веймарі в одному склепі із Мольєром.
Виконайте завдання : «Спіймай помилку».
(1. Йоганн Гете –
представник Доби Просвітництва.
2. Народився у
Німеччині.
3. Прожив коротке життя -
38 років.
4 Навчався у Берліні.
5. Карл Август
запросив до себе на службу у місто Веймар.
6. Щоб подолати душевну драму, Гете подорожує по Італії.
7. Його творчість поділяють на 2
періоди.
8. Особливу
популярність Гете принесли твори: «Страждання
молодого Вертера», «Міщанін шляхтич», «Фауст».
9. Щоденна норма читання становила – 80
сторінок.
10. Похований із Шиллером.)
Висновок:
Й.В. Гете – просвітник, він належить до тих небагатьох митців, що за життя здобули надзвичайну шану, популярність і славу.
Влітку 1831 року, незадовго до смерті, Й.В.Гете завершив основну працю свого життя – трагедію "Фауст".
Над трагедією «Фауст» Й. В. Гете працював протягом 60 років (із 82
прожитих).
Джерела
трагедії:
– народні легенди про доктора, чарівника, чорнокнижника;
– поширений сюжет: юнак спокушає юну дівчину та залишає її;
– Біблія, Книга Іова (легенда про праведника, якого спокушав сатана з дозволу
Бога).
Особливості
композиції:
2 прологи
(зав'язка);
1 частина – 25 сцен
(1806) – не розбита на дії, як того вимагає форма драматичного жанру;
2 частина – 5 дій
(1825 – 1831) – забагато для драматичного твору.
Висновок: несценічна п'єса.
Історія створення трагедії "Фауст"
Ще з
юнацьких літ Йоганну Гете запам’яталась легенда про мага і
чарівника, вченого-чорнокнижника Фауста, що за молодість, силу і багатство
продав душу дияволові, і тому той завжди і в усьому допомагав докторові.
На площах німецьких міст споруджувалися
нехитрі балаганчики, лялькові театри, й
тисячі людей з хвилюванням стежили за пригодами Йогана Фауста. Таку виставу в
юності побачив Гете, і легенда про Фауста на все життя полонила уяву поета.
Ця легенда виникла ще на межі Середньовіччя і Відродження, коли людина вірила в те, що знайде філософський камінь", за допомогою якого можна буде перетворити будь-який метал на золото; вона також шукала "еліксир життя", щоб залишатися вічно молодою. Добре знав Гете і трагедію Фауста англійського драматурга, сучасника Шекспіра, Крістофера Марло, який знову ж таки використав цю легенду. Крім того, у творчості "штюрмерів" був широковідомий сюжет, згідно з яким закоханий юнак спокушає недосвідчену дівчину, а Каїн дізнається, що вона чекає дитину, залишає її напризволяще. Й.В.Гете об'єднав ці сюжети у своїй трагедії "Фауст". Роботу над драмою письменник розпочав ще молодим, але тема виявилась надто складною, і він припинив роботу над рукописом. Лише через 20 років Й. В.Гете, коли став справжнім майстром, під впливом Ф.Шиллера знову продовжив працю над трагедією.
Повний текст "Фауста" складається з "Посвяти" ("Присвяти"), "Театрального вступу" ( "Прологу у театрі"), "Прологу на небі" із 2-частин".
У «Пролозі на
небі" змальована суперечка між Богом і Мефістофелем. Про що
вона? Про людину.
Бог
любить Людину і пишається нею, вірить у її високе призначення, адже
Людина, як і Земля,- творіння Боже. Диявол, на відміну від Бога, вважає людську
душу нікчемною, ницою і сперечається з Всевишнім, доводячи, що людину легко
можна спокусити грошима, славою, почуттями. Бог не погоджується з
Мефістофелем і вказує на Фауста, називаючи його взірцем Людини, пропонуючи
Дияволові випробувати Фауста, "звести його на стежку зла".
Омолоджений Фауст закохується в юну Гретхен ( Маргариту) без " допомоги" Мефістофеля і серйозно роздумує над майбутнім дівчини. Маргарита для того, щоб зустрітися з Фаустом, дає матері сонне зілля, приготовлене Мефістофелем. Відчуваючи, що вона носить під серцем дитину, Маргарита зі страхом прислухається до пересудів про покриток, а народивши - вбиває дитину. Гине і брат Гретхен. Нещасна жінка, ставши причиною смерті матері, брата, дитини, щиро кається у гріхах.
Фауст намагається врятувати її, але запізно. Не витримавши горя. Маргарита божеволіє. Мефістофель пророкує їй вічні муки, але вона, як і Фауст, який пройшов через усі спокуси, прощена Богом. На них чекає небо.
Фінал твору загадковий. Але це і було метою Й.В.Гете. В одному з листів він писав, що трагедію задумано так, щоб у ній " Усе разом являло відверту загадку, яка знову і знову непокоїтиме людей і даватиме їм поживу для роздумів".
За жанром Фауст"- драматична поема ( авторська мова відсутня, а зміст розкривається через репліки та монологи персонажів).
Читаючи текст драми, ми бачимо якою
представляє Мефістофель людину в своєму монолозі? Він представляє її як смішного і нещасного дивака, розум якого
пасивний.
Але серед людей він виділяє доктора Фауста, «не такого, як всі». Це
самотній сумний мрійник, наділений активним, шукаючим розумом.
Запитання:
- Як ви думаєте, яка форма людського розуму
корисніша для людей, для суспільства? …
Гете в трагедії «Фауст» прославляє активний людський розум, пошук якого спрямований на благо людей. Тож саме це і складає ідею трагедії. Розумна людина доби Просвітництва високо оцінює своє право на щастя, але не забуває, що щастя – це справа розуму.
З Фаустом Гете
знайомить нас вже в першій сцені першої дії:
(Фауст про себе).
У
філософію я вник,
До краю всіх наук
дійшов —
Уже я й лікар, і
правник,
І, на нещастя,
богослов…
Він багато вчився і
дійшов "до краю всіх наук". У нього докторське звання, і ніхто ліпше
від нього не знає ні філософії, ні права. Він – богослов і лікар,
уже впродовж десяти років навчає учнів, і хоча Він не вірить в забобони, не має
ні до чого страху, навіть не боїться
чортів, але його ніщо не тішить. Він не
нажив добра. Не заслужив слави. Його постійно мучать сумніви, чи так Він навчає
учнів, чи він знає, у чому полягає істина.
Він хочє збагнути, зрозуміти таємницю буття.
- Що бентежить
Фауста?
Те, що він знову не відчуває повноти, смирення, задоволення. Він знову марно
бажає:
Та лихо мені! Я знову нудьгую,
В душі задоволення більше не чую.
Та з цим ще можна позмагатись:
Нам треба вірою пройнятись.
Премудрістю понадземною,
Нам тільки Відкриття з'ясує світ.
- Як Фауст
перекладає фразу з Нового Заповіту?
«Була в почині М и с л ь !»,
«Була в
почині С и л а». І
я пишу:
«Була в почині Д і я!”
- Як ми маємо розуміти: « Була в почині Дія».
Це, в першу чергу рух вперед, поступ, діяння , справа. Це харакетеризує Фауста як працелюбну людину, яка постійно перебуває у пошуку.
Завдання: Перечитайте розмову Фауста із Мефістофелем. (Сцена «Кабінет Фауста»).
- Як відповідає
Мефістофель на питання Фауста: «Хто ж ти є?» Прокоментуйте його відповідь.
«Я – тої сили
часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого».
Людей не потрібно зваблювати, всі діяння – справа рук самих людей, а він лиш приймає зроблене ними. Носії зла –люди, - за Мефістофелем.
- Чому Мефістофель називає себе «духом заперечення усього»?
Я – заперечення
усього!
Бо всяка річ, що постає,
Кінець кінцем нічим стає,
І жодна річ буття не гідна.
А все, що ви звете гріхом,
Чи згубою, чи просто злом, –
Ото моя стихія рідна.
В тексті є й інші самохарактеристики Мефістофеля? Подумайте, як вони розкривають його образ?
… Я ж – часть од
часті лиш, що перше всім була,
Частинка тої тьми, що світло привела,
Мені чужа зарозумілість…
От як Мефістофель характеризує світ, людство:
Це ж тільки ви з
своїм дурним світком
Себе вважаєте за цілість. Цей світ, оце нікчемне Щось
Людське й звірине кодло теж набридло:
Як можна так поводитися підло?
Тому, що люди ( вся ця погань, що на землі живе, краще б було їм зовсім не народжуваться).
І Мефістофель пропонує Фаустові:
Я дам тобі таке, чого повік
Іще не бачив чоловік.
Така вимога біса не злякає.
За угодою Фауст має розраховуватися з Мефістофелем:
Коли, впокоєний, впаду на ліні ложе,
То буде мій останній час!
Коли тобі, лукавче, вдасться
Мене собою вдовольнить,
Коли знайду у розкошах щастя, –
Нехай загину я в ту мить!
Як буду змушений гукнути:
«Спинися, мить! Прекрасна ти!» –
Тоді закуй мене у пута,
Тоді я рад на згубу йти.
І тоді Фауст віддасть душу Мефістофелю.
Мефістофель розкриває свої справжні наміри щодо Фауста словами:
Сьогодні ж, пане докторе, в обід
Я до своєї служби приступаю.
Але – життям і смертю заклинаю –
Розписку дай, щоб все було як слід Бери абиякий листок,
А підписатися – вточи краплину крові.
- Як
ви оцінюєте угоду між дияволом і Фаустом – як вияв людської ницості чи,
навпаки, як вияв високих поривань людського духу?
Сформулюйте відповідь .
Висновок:
Отже, кого
уособлює Фауст і Мефістофель у своїй особі?
Фауст і Мефістофель – це алегоричні образи. Фауст – чудовий екземпляр людської породи: невтомний шукач необмеженого знання і нескінченного щастя; символ духовних пошуків людства. Мефістофель – втілення високої духовної культури думки, але думки скептичної і цинічної; символ зла та його місця у Всесвіті згідно із задумом Бога.
«Фауст» Гете – це притча про Людину, про її обов’язок, покликання, про відповідальність перед іншими людьми.
«Фауст» Гете – це невичерпне джерело тем і сюжетів у мистецтві.
Перегляньте, будь ласка, цікаву презентацію до твору. https://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/faust2.html
Передивиться твори живопису, на створення яких Ежена Делакруа надихнула поема “Фауст” Й. В. Ґете
h
Висновок:
"Фауст" став підсумком філософських шукань самого Й.В.Гете. Сьогодні слово "Фауст" стало крилатим і означає втілення невтомного пошуку істини. У фіналі трагедії доктор Фауст приходить до розуміння того, що свої помилки людина може спокутувати лише невтомною працею, боротьбою: Лиш той життя і волі гідний, Хто б’ється день у день за них
- Що ви зрозуміли, опрацювавши матеріали нашого уроку? Давайте повернемось до ключового питання: «Чи можна пізнати Добро, не пізнавши Зла?» Поміркуйте.
Сподіваюся, що вас зацікавила трагедія Й.В.Гете "Фауст" і ви схочете зрозуміти цей твір глибше, відчути через власне "я" душу доктора Фауста і також шукатимете, як і він, істину життя.
Хай вам у цьому щастить! До побачення!
Для зворотнього зв'язку: annacherkay@gmail.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий