Доброго дня учні групи АКОФ - 47!

  

Даю матеріали до уроків №3, №4, які відповідно до розкладу відбудуться 28.10,29.10 - 2020 р.

Матеріали до уроків №3, №4.

Тема:    Спілкування як обмін інформацією. Засоби спілкування (вербальні, невербальні). Комунікативні бар’єри та способи  їх подолання. Спілкування як взаємодія. Типи взаємодій

 Завдання:

1. Опрацюйте матеріал лекції, у зошити випишіть тези, запам’ятайте основну інформацію.

Лекція:

Важливим елементом людського співжиття і взаємин є психологічні контакти і спілкування. Потреба в контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування – величезний дар, набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв’язок з іншими людьми через засоби масової комунікації й безпосередні стосунки, без чого важко зберегти емоційний життєвий статус.

Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб’єктами спілкування один одного.

Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності людей, де спочатку відігравало допоміжну роль: організовувало і супроводжувало певні дії.

З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду.

Метою спілкування є задоволення людьми своїх потреб, зокрема соціальних і духовних.

Основними мотивами спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовному і емоційному контакті, у безпеці, у психологічному захисті, у визнанні, у престижі тощо.

В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином професіоналом.

Спілкування властиве всім видам людської діяльності, але в деяких професіях воно з фактору, що супроводжує діяльність переходить у категорію професійного. Прикладом може бути педагогічна діяльність, в якій спілкування є інструментом впливу на особистість.

Експерименти з позбавленням людини можливості спілкуватись, випадки виживання дітей, що виростали серед тварин, переконливо свідчать що спілкування – необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя.

Спілкування за своїм походженням і змістом— продукт вітчизняної науки. В англомовній психологічній літературі поширене поняття "комунікація". Семантично "спілкування" і "комунікація" майже збігаються, бо означають "спільність", "з´єднання", "повідомлення".

Дамо наукове визначення поняття комунікації, яке зафіксоване у Лінгвістичному енциклопедичному словнику:

"Комунікація — специфічна форма взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності".

У той самий час спілкування є необхідною умовою будь-якої діяльності людини, але при цьому маючи суспільну природу, а ми говоримо про діяльність лише тоді, коли ця діяльність соціальна за своєю суттю, а не за зовнішніми формами її існування. Тому можна стверджувати, що будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням. Отже, комунікація є важливим елементом діяльності людини.

Більшість вітчизняних дослідників розмежовують поняття "спілкування" і "комунікація", підкреслюючи, що, на відміну від комунікації, у спілкуванні відображена вся складність реального світу людських відносин з його цінностями і суб´єктивними смислами. Крім того, якщо в понятті "спілкування" наголос робиться на взаємному обміні інформацією (діалогічність, взаєморозуміння), то в понятті "комунікація" наголошується на передачі інформації.

Спілкування — явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб'єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування вияв­ляється у змісті інформації, що є його предметом (знання, відо­мості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна ко­мунікація при спілкуванні), у суспільно вироблених у процесі істо­ричного розвитку різновидах спілкування. За змістом спілкування охоплює всі царини людського буття та діяльності, об'єктивні та суб'єктивні їх прояви. Спілкування між людьми відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння та на­вички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Особливість спілкування — у його нерозривному зв'язку з діяльністю. Діяльність є основним середовищем і необхідною умовою виникнення й розвитку контактів між людьми, переда­вання необхідної інформації, взаєморозуміння та узгодження дій. Змістовий бік спілкування завжди становить інформація, зумов­лена потребами взаємодії людей.

Змістом спілкування може бути людина. Реальні контакти між людьми, у процесі яких вони безпосередньо сприймають одна од­ну, створюють середовище для об'єктивного виявлення особливо­стей їхньої поведінки, манер, рис характеру та емоційно-вольової сфери. Саме в таких контактах розкривається справжня зна­чущість однієї людини для іншої, виявляються їхні симпатії та ан­типатії. У художній літературі є безліч прикладів, якої глибини та різноманіття психологічних нюансів можуть сягати стосунки між людьми в ситуаціях безпосереднього взаємосприймання, як відбувається процес проникнення у внутрішній світ людини, її по­чуття через зовнішні прояви. Іноді виразний погляд або жест мо­жуть нести набагато більше інформації, ніж вимовлене слово.

 

Комунікабельність - здатність людей встановлювати ділові контакти, зв'язки, стосунки

 

Для досягнення успіху при спілкуванні необхідно(записати в зошиті):

1. Сформулювати конкретну мету спілкування.

2. Створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми.

3. Уміти правильно висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання.

4. Не відволікатися від наміченої мети. Вміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями.

5. Фіксувати одержану інформацію.

6. Закінчувати спілкування після досягнення мети.

7. При спілкуванні не перебивати співрозмовника.

8. Потрапивши у складну ситуацію – уважно слухати, намагатися зрозуміти.

9. Бути тактовним. Ввічливість обеззброює

10. При необхідності дати відступити протилежній стороні з гідністю. Іноді треба з чимось погодитись, щоб заперечити аргументи іншої сторони.

11. Дотепність – сильна зброя, але нею потрібно користуватись в конкретній формі.

12. Вміти вчасно промовчати.

 

Вербальне та невербальне спілкування

Вербальне спілкування — це спілкування за допомогою мовних знаків та слів.

Невербальне спілкування — спілкування за допомогою міміки, жестів, пози, міжособистісного простору.

 

 

 

 В залежності від суб'єктів спілкування може бути міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).

 

Часом постать, жести, міміка, інтонація можуть сказати набагато більше, ніж вимовлені слова. Наше тіло і обличчя вміють '"говорити", і від того, як ми вміємо користуватися цією "мовою тіла", багато в чому залежить успішність нашого іміджу. Можна бути чудово одягненим і красиво виголошувати промову, яку ви готували цілий тиждень, та якщо ваші очі бігають, ви виглядатимете або зніяковілим або нещирим.

Особливе значення невербальні компоненти спілкування мають у перші хвилини знайомства. Ще не вимовлено жодного слова, а перша оцінка співрозмовника уже відбулась. Змінити її згодом буде важко. Якщо чиїсь слова і голос не викликають довіри, ми звертаємо увагу на ступінь напруженості людини, її погляд, поставу.

Постава виражає відношення людини до себе, до світу, самооцінку. Гарна постава - це природна лінія голови і хребта, розкуте, не затиснуте тіло. Постава відбиває ваші звички і навіть бажання. Недаремно психологи визначають позу "невдахи" (опущені плечі) і позу "переможця" (розправлені плечі). Якщо у вас сьогодні не дуже вдалий день, гляньте в дзеркало. Може, ви стоїте в позі "невдахи", і всі крім вас це помічають? Змініть позу, і успіх не забариться.

Упевнена в собі людина ходить швидко (але не спішно), злегка розмахуючи руками, легко, пружно; постава при цьому повинна бути прямою, та не здерев'янілою; голова злегка піднятою, спина розправленою.

Потрібно намагатись бути задоволеним своїм тілом, не можна метушитися і смикатися, рухи повинні бути енергійними і плавними, не варто напружуватися, це відразу створює негативне враження.

Велике значення в успішному спілкуванні має вміння мати і розвивати в собі відчуття дистанції, своєрідний етикетний окомір. Психологами вивчені дистанції, що найбільш позитивно впливають н результати спілкування при правильному їх використанні  

Інтимна дистанція - від 0 до 40-50 см. На цій відстані спілкуються найближчі люди: батьки з дітьми, закохані тощо. "Вторгнення" сторонніх в цю зону розцінюється як недоречне домагання.

Особиста дистанція - від 0,4 - 0,5 до 1,2 - 1,5 м. На цій відстані розмовляють друзі, люди, які добре знайомі і довіряють один одному.

Соціальна дистанція - від 1,2 - 1,5 до 2 м. - відповідає неформальному, товариському спілкуванню. Наприклад, на цій відстані зручно обмінюватись новинами або анекдотами з колегами по роботі.

Формальна дистанція - від 2 до 3,7 -4 м. Характерна для ділових, офіційних відносин.

Публічна дистанція - більше ніж 3.7 - 4 м - дозволяє утриматись від спілкування або обмінятися тільки деякими словами без ризику бути нетактовним.

Дія абсолютно повного сприйняття інформації слід враховувати не лише вербальне повідомлення людини, а й її поставу, позу, міміку та жести.

Записати в зошит «Правила успішного спілкування»

Довіра, повага до співрозмовника;

Спілкування за принципом «тут і зараз»;

Персоніфікація висловлювань: «Думаю, що…», а не « Деякі з нас думають…»;

Недопустимість безпосередніх оцінок людини « Мені не подобаються твої слова-оговірки», а не « Ти мені не подобаєшся»;

Визначення сильних позитивних сторін особистості, з якою контактуєте;

Локанічність;

Толерантність;

Постійний самоаналіз(рефлексія);

Вживання імені співрозмовника.

 

Комуікативні бар'єри

У багатьох ситуаціях під час спілкування людина зіштовхується з тим, що її слова, її бажання і спонукання якось неправильно сприймаються співрозмовниками, "не доходять" до нього. Іноді навіть складається враження, що співрозмовник захищається від нас, від наших слів і переживань, що він зводить якісь перешкоди, захисні спорудження, бар’єри і огорожі на шляху спілкування. Проходячи через накопичення цих бар'єрів, наші слова частково застряють у них, частиною змінюються до невпізнанності, частиною западають у якісь закутки, так що знайти їх потім неможливо. Тим часом бувають (правда, значно рідше) і такі ситуації, коли те, що ми говоримо, не наштовхується на перешкоди, коли шлях для того, що передається, відкритий і досягається повне взаєморозуміння. Від чого ж залежить поява бар'єрів, чому вони виникають, що вони захищають і чи є які-небудь загальні правила захисту, будівництва й експлуатації цих "фортифікаційних споруд"?

Питання про ефективність людського спілкування - універсальне. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися.

Усі види спілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають в себе найрізноманітніші бар’єри спілкування. Розглянемо найпоширеніші та найтиповіші типи бар’єрів спілкування.

     Уникнення - це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусь відношенні, "чужого", людина просто уникає спілкування з ним, чи якщо зовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти його повідомлення. З боку цей "захист" дуже добре помітний - людина неуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привід відвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови.

Уникнення як вид захисту від впливу виявляється не тільки в уникненні людей, але й у відхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека "шкідливого" впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту від впливу - уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.

      Авторитет. Дія даного типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Авторитетним людям виявляється повна довіра і стосовно їхньої мови контрсугестія "не працює". Зате всім іншим, кому в авторитетності відмовлено, довіри немає ніякої, і, отже, те, що вони говорять, не має ніякого значення. Таким чином, довіра і недовіра "залежать" не від особливостей переданої інформації, а від того, хто її подає.

У зв'язку з такою дією авторитету дуже важливо знати, відкіля цей бар’єр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багато різних "основ". Це може бути і соціальний стан (статус) партнера, його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даного партнера до реальної "авторитетної" соціальної групи, чи його привабливість у визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність до важливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від "своїх" чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде "нерозуміння" самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти - по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці.

 

Зовнішні бар'єри. На основі проведеного аналізу типів існуючих бар’єрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки.

Не слід представляти собі ці бар'єри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

Очевидно, що, крім зовнішніх бар'єрів, існують ще якісь внутрішні захисти, що визначають відношення людини до вже прийнятної і зрозумілої, але в той же час неприємної, небезпечної інформації.

Внутрішні бар'єри - якісь внутрішні перешкоди проти інформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки.

Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає опір. Її можна або "викинути", або надати їй інше значення. Це можна зробити різними способами.

Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, щоб їх слухали і чули. Тому, важливо знати способи подолання бар'єрів.

Керувати ефективністю можуть обидва партнера, що говорить і слухає, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так, і в зниженні ефективності спілкування.

Подолання уникнення містить у собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою.

 Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.

       Широко відомі слова Антуана де Сент-Екзюпері: “Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”.

Але для декого ця розкіш перетворюється на муку (якщо людина надто сором’язлива і невпевнена в собі). Зустрічаються і “генії” у спілкуванні – люди, які в тій чи іншій ситуації інтуїтивно знаходять правильні прийоми контакту.

 

Записати в зошит бар’єри спілкування:

1. Демонстрація різних позицій (чванливість, пихатість, звинувачення, образливі прізвища, нехтування інтересами іншої людини, категоричність судження та ін.)

2. Нерозуміння інтересів і станів співбесідників.

3. Наявність конфліктогенних рис (безцеремонність, безтактність, фамільярність)

4. Оціночні судження (безапеляційність суджень, суб’єктивність)

5. Перехід з ролі на особистість (критикується не дії людини, а сама особистість)

6. Стереотипізація.

7. Інші (бар’єр несумісності характерів, бар’єр спілкування на фоні страждання та горя, бар’єр відрази та огиди, бар’єр презирства,  бар’єр страху, бар’єр сорому та провини, бар’єр спілкування на фоні гніву).

 

  Домашнє завдання:

1. Вивчити конспект.

 - Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?

- Чи достатнім для характеристики спілкування є твердження: «Спілкування — це обмін інформацією між людьми»?

 Думаю, що з даного питання ви доповните свої знання, переглянувши презентації  "Міміка і жести", "Спілкування" на моєму блозі у розділі "Професійна етика і психологія".  

 

 

Для зворотнього зв'язку: annacherkay@ gmail.com