Доброго дня учні груп АК-34, АК-35!  Даю матеріали до уроку №6 з професійної етики та основ психології, який відповідно до розкладу відбудеться у групі АК-34 - 24.11. 20 р;  у групі АК-35 - 26. 11. 20 р.

 

Тема: Загальні принципи побудови поведінки людини

 

Завдання: Опрацювати матеріал  лекції. Тези виписати в зошити. Запам’ятати матеріал.

 

Лекція:  

                 Поведінку конкретної особистості можна уявити як систему взаємопов'язаних дій і вчинків індивіда, котрі здійснюються для реалізації певних функцій та вимагають зв'язку людини із соціумом.

                  Своєрідність поведінки людини залежить від характеру її взаємовідносин з іншим співрозмовником чи групою, до якої вона належить.

                  Джерело поведінки людини – потреби.  

                 Найчастіше поняття “поведінка” означає практичну, реальну або системну дію.    

                  Одиницями поведінки є вчинки, в яких формуються і водночас відображаються позиція особистості, її моральні переконання. 

                  Розрізняють, зокрема, соціально-економічну, трудову, підприємницьку, інноваційну поведінку.  

                

 Соціально-економічна поведінка становить систему пов’язаних між собою вчинків та дій, які люди здійснюють у соціальній та економічній сферах під впливом особистих i групових інтересів, задля задоволення своїх потреб.

                 Трудова поведінка – це комплекс доцільних індивідуальних i групових дій та вчинків, які визначають спрямованість та інтенсивність реалізації людського фактора у процесі трудової діяльності.

                  

             Підприємницьку поведінку можна означити як форму

соціально-трудової поведінки, в якій людина має можливість реалізувати особистий трудовий i творчий потенціал, приймати нестандартні рішення, щоб досягти високого соціально-економічного або морально-психологічного результату.   

             Інноваційна поведінка – така форма соціальної поведінки, в якій особа реалізує свою здатність і спрямованість на інновації та зміни, свою мету, пошук нового способу буття.  

Фактори, які об’єктивно впливають на поведінку   людини фактично можна поділити на дві групи, а саме:

1.     Гени – це певні фізіологічні ознаки конкретного людського організму отримані ним від народження від біологічних предків, їх програми виживання, які були ефективними в певний період їхнього існування.

2.     Меми є набутими факторами впливу, до деякої міри штучними факторами, які нав’язані інститутами суспільства, людьми, яким ми довіряємо (мінімально критично сприймаємо, не піддаємо сумніву на суб’єктивному рівні), нашим власним уявленням про ті чи інші суб’єкти чи об’єкти. Зазвичай генам надають більшої ваги в формуванні людини.

Для прикладу, кажуть так:

• «він жвавий від народження»,
• «в нього завжди була схильність брехати»,
• «в нього є гени злодія»,
• «він природжений оратор» і т.д.

 Насправді такі уявлення є хибними, генетично ми можемо бути схильні лише до певних динамік у фізіологічних ознаках і не більше. Більше того, навіть більшість наших фізіологічних схильностей потребують мемів, як каталізаторів і без них вони не розвиваються.

Поведінку можна змінити

Загалом варто відзначити, що в силу будови людського мозку, меми виступають сильнішими подразниками ніж гени, що доведено життям багатьох людей (схильних до одного типу відносин із світом, однак які демонструють зовсім протилежну модель) {сліпі художники, глухі музиканти і т.д.}, а отже є сильнішим в своїй дії, підтверджуючи принцип, «Кожна людина може бути будь-якою»,Або «Все можна змінити», не забувши при цьому додати, «якщо це потрібно».

Меми отримуються нами з самого раннього свідомого віку і фактично керують нами доти, доки ми не усвідомимо їх. Є досить цікаві особливості розвитку персональних мемів. Кожний смисловий зворот (речення, словосполучення) сказане новонародженій дитині стає мемом для неї; далі відповідно мемами стають її думки; в подальшому меми накопичуються починають заперечувати один одного і дитина починає усвідомлювати себе і меми стають звичайною частиною її власного світогляду, яку я в подальшому називатиму  «особистою стратегією виживання». Звичайно, деякі з них, особливо витіснені, непояснені і скоріше всього меми отримані в безсвідомому стані і далі чинять значний вплив на існування людини, проте все-таки більшість рішень вона приймає свідомо, логічно і раціонально (відповідно до власного світосприйняття).

Старші люди знову ж таки більше керуються мемами, надають перевагу власному досвіду, а не можливості бути «тут і зараз». Тобто фактично відбувається хвиля, яка на протязі життя переносить нас зі стану повної залежності від мемів (несвідомої дії) до стану свідомого вирішення життєвих потреб і знову до стану несвідомої дії. Хоча ідеальний варіант передбачає поступове зростання стану свідомої дії на протязі цілого життя людини і досягнення його апогею в передсмертний час (якщо до того не відбудуться фізіологічні зміни в будові мозку, які фізично виключать можливість людиною усвідомлювати себе). До речі, варто зазначити, що фізіологічно дитина не може усвідомлювати себе вже від самого народження, враховуючи структуру мозку, хоча не можна заперечувати і той факт, що в процесі еволюції така властивість буде отримана людською дитиною, причому поява так званого феномену дітей індіго, може слугувати прикладом таких процесів.

Залежність від мемів формується за рахунок особливості людського мозку сприймати словесну інформацію і надавати їй абстрактного або конкретного змісту. Тобто є така властивість як сприйнятливість до отриманої інформації.

Найважливішим таким чинником виступає сім’я, хоч тут варто відзначити, що я маю на увазі не так сім’ю, як інститут суспільства, як те оточення з яким проводить свій час дитина від народження до умовного закінчення процесу первісної соціалізації (до 7 років). Для когось це звичайно будуть тато і мама, для когось – бабуся і дідусь, для когось – сестра чи брат, а для когось і вихователі інтернату, саме вони формують світогляд людини, фактично моделюють її майбутнє, про що ми поговоримо в наступних розділах. Фактично дитина з’являється на світ, як чистий аркуш, з певним набором фізіологічних властивостей, і саме ті хто мають доступ до тої первісної чистоти, мають можливість передати їй власні меми ( і таким чином вижити!).

Що стосується оточуючого середовища, то воно відіграє чималу роль на протязі цілого життя людини в силу того фактора, що серед друзів, колег по роботі і інших формальних чи неформальних інститутах суспільства людина проводить значну частину власного життя. В межах груп створюються цінності, розподіляються блага і загалом формується система виживання. В даному питанні варто пам’ятати, що людина є соціальною істотою, тобто колись вона могла вижити переважно лише за рахунок спільних цілеспрямованих дій групи і цей фактор відіграє в її житті важливу роль і на даному етапі розвитку. Дуже часто людина навіть пов’язує себе (своє існування) з певними людьми (не членами біологічної родини) або групами. Соціальність людини особливо важлива для «моральної людини», особливо в контексті функціональної людини.  

Державна політика, незважаючи на свою цілеспрямованість або нецілеспрямованість, теж впливає на формування особистої стратегії виживання, в силу того ж фактору що і вплив оточуючого середовища, а саме проведення часу під дією цього впливу.

Телевізор, радіо, інтернет, газети, журнали, книги – це все приклади впливу державної політики. Звичайно, ця назва для групи факторів впливу на особисту стратегію виживання є досить умовною, проте вона охоплює все заочне спілкування людини, весь процес мислення – поза живим спілкуванням з собою, сім’єю чи оточенням.

Тобто в цілому групування зовнішніх впливів можна поділити на: умовно-особисте і умовно-заочне, причому умовно-особисте в свою чергу варто поділити на впливи сім`ї і вплив оточення. Який саме фактор відіграватиме важливішу роль у поведінці конкретної людини, можна дослідити, проаналізувавши час, який витрачається конкретною людиною на контакт з відповідними факторами. Таким чином, можна прослідкувати, як формується поведінка конкретної людини в конкретний період часу, для цього потрібно лише уважно визначити зовнішні і внутрішні впливи на цю людину.

Людська функціональність

Важливо також зрозуміти і прийняти те, що людська поведінка є функціональною і кінцевою метою кожної дії є виживання. І знову ж таки в даному питанні важливою складовою виступає світогляд людини, тобто набір об’єктів і суб’єктів з якими вона пов’язує своє виживання. Такий перелік може бути як завгодно широкий, оскільки  кожній формі ми придаємо власного змісту.

         Людська поведінка, в найбільш загальному розумінні, є «вершиною айсбергу», тою частиною внутрішньої суті конкретної людини, яку ми бачимо зовні. Фактично це єдиний інструмент для аналізу «не себе», який нам доступний.

Людську поведінку варто розглядати тільки з позицій особистого виживання, крім того обов’язково потрібно враховувати контекст в якому вона проявляється, мовою запитань це можна записати так:

Для чого конкретно ця людина саме у цей час поступила саме так? Для чого це їй?  Практикуючи постійне задавання таких запитань самому собі, можна перейти на якісно новий рівень розуміння всього того, що нас оточує. «Бачення» тої чи іншої людини по-новому і відповідно спілкування з нею на ближчому рівні, якщо це вам потрібно.

Ключовим виразом для аналізу людської поведінки може бути:

«НІЧОГО «ПРОСТО ТАК» НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ». Все має свою мету і причину.

Неважливо – усвідомлена вона всіма учасниками існування, чи лише одним, або взагалі ніким. Ще раз наголошу – людина, як і будь-яка інша істота є функціональною; все що вона має – є суб’єктивно потрібно їй для її ефективного виживання. Відповідно до цього можна і аналізувати поведінку людини/власну поведінку, визначати цінності і взаємозв’язки між ними.

   Після усвідомлення поведінки і її цілей ми можемо моделювати її – змінювати відповідно до наших свідомих потреб, тобто самоусвідомлюватись, що дозволяє відкривати нові горизонти розвитку, а отже і отримувати нові конкурентні переваги в боротьбі за виживання.

Якщо  вам   цікаво, можете  прочитати науково-популярну книгу Йона Берґера «Невидимий вплив. Приховані сили, які формують поведінку».

Загалом людську поведінку, яка в основному проявляється в словах і діях можна розділити на дві категорії:

1.     Функціональна поведінка;

2.     Демонстрація.

Варто зазначити, що демонстрація теж може бути функціональною поведінкою, але лише коли вона здійснюється свідомо. Цілком природно можна зробити висновок, що чим більше часу людина витрачає на демонстрацію, тим меншу частину її поведінки можна назвати функціональною. Цивілізоване суспільство культивує демонстрацію (дія заради дії), тобто визначає потребу у висловлюванні відношення, посилюючи таким чином розподіл суспільних ролей за рахунок деградації особистісних якостей конкретної людини.

Кожен акт творіння є проявом функціональної поведінки конкретної людини в той же час як будь який застій є проявом демонстрації.  Що дуже важливо: демонстрація здійснюється «для когось», тоді як функціональна поведінка завжди егоїстична.

 Демонстрація дозволяє виживати інфантильній людині в сучасному цивілізованому суспільстві, що в свою чергу здавалось би суперечить принципу «виживає сильніший», однак з другого боку принцип таки дотримується оскільки критерії сильнішості в цивілізованому суспільстві задає вже колектив а не індивід.

Фактично люди, яких ми називаємо лідерами уникають демонстрації у своєму існуванні оскільки користуються власними уявленнями про суспільні цінності і тому зазвичай діють егоїстично. Тому для досягнення чітко сформульованих цілей, особисто визначених як власні, варто користуватися функціональною поведінкою, яка є відповідальною і егоїстичною, економною щодо часу, потрібного для досягнення результату і щодо затрачених ресурсів, такою, яка базується на власних, усвідомлених цінностях і сприяє самоусвідомленню. Що стосується аналізу поведінки конкретної людини, то для відмежування функціональної поведінки від демонстративної достатньо проаналізувати ефективність дій цієї людини, тобто чи має вона те що хоче мати «на словах».

Якщо так – то поведінку можна однозначно визначати як функціональну, якщо ні – то це демонстративна поведінка.

Потрібно дуже чітко розмежовувати бажання, до яких реально прагне людина і бажання, які вона лише демонструє іншим або собі самій. Беручи людську поведінку як основу для аналізу дійсного існування конкретної людини, можна визначити її «стратегію виживання», а отже, в подальшому і довільно моделювати її, оскільки..

…змінювати ми  можемо лише те, властивості чого ми знаємо і усвідомлюємо.

Перевірте себе!!!

 Продовжіть речення:

        1. «Поведінка людини - це …».

        2.  «Джерело поведінки людини - це».

        3. «Одиницями поведінки є …».

Дайте відповіді на питання:

1. Назвати типи поведінки.

2. Які фактори впливають на поведінку людини?

3. Що таке гени?

4. Що таке меми?

5. Назвіть категорії людської поведінки.