В ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. А щоб мати творчого учня - треба навчитися творчо працювати!   

Створенню осередка  творчості та пошуку на уроці зарубіжної літератури  сприяє технологія критичного мислення.   

           «Навчити учнів мислити критично - означає точно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, навчити самостійно робити висновки та знаходити рішення» -  запевняє Олена Іванівна Пометут. Практика переконує в тому, що вона абсолютно права. Бо учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості.  

Набір карток,  з алгоритмізованим описом основних методів, що можуть використовуватись у технології розвитку критичного мислення учнів, скорочують час підготовки і полегшують опанування їх учнями. 

Раджу придбати!

·        https://www.criticalthinking.expert/ - освітня платформа. Критичне мислення. Книжковий магазин.

Про формування критичного мислення в зарубіжній та вітчизняній педагогіці

Проблема формування критичного мислення розкривалася багатьма вітчизняними та зарубіжними педагогами. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М.Лімпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження», оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) пливе до контексту. До шести ключових елементів критичного мислення відносяться:

1) уміння мислити;

2) відповідальність; 

3) формулювання самостійних суджень;

4) критерії оцінки ідей у процесі їх аналізу чи критики;

5) самокорекція;

6) увага та апелювання до контексту.    

Усе зазначене потребує врахування ще й того, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, зокрема між тими, хто навчається, в яких висуваються критерії, ідентифікуються й обговорюються контексти, а мовленнєвий процес в цілому піддається оцінюванню.

"Критичне мислення - явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображаються морально-етичні наставляння, соціально-політичні риси, оцінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій. Воно актуалізується у різних ситуаціях і стосовно різних об'єктів, а тому недоцільно його закріпити тільки за певною навчальною дисципліною. (Методичний посібник "Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід" О.Пометун та Л.Пироженко). Література, встановлюючи контакт учнів з минулими епохами та сучасним світом, забезпечує умови для успішної соціалізації. Досвід героїв, з котрими учням доводиться зустрічатися в процесі вивчення літератури, формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам.

Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантним і сприйнятливим.

Метою сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність та шляхи її розв'язання. А відтак нового акценту заслуговує співпраця на уроці вчителя і учня, що будують свою навчальну - пізнавальну роботу навколо художнього твору, інформації про нього, його творця і т.д. Саме тому в полі зору педагога - словесника мусить лишитися вирішення проблеми, як допомогти дитині осягнути перш за все саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі словесними шедеврами. Вдається реалізувати такі завдання лишень на уроках співтворчості, побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень як рівний з рівним намагаються осягнути у спільній праці вершини прекрасного, де головне місце в роботі надається учневі, що знаходиться під враженням від спілкування з текстом. На учителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, у яке русло направити думки, що необхідно для розуміння, неможливо пропустити і т.д.

На думку ряду науковців (Л. Мірошниченко, Ю. Султанов, О. Куцевол, Щ. Ісаєва, А. Вітренко) та вчителів - практиків (Л. Чередник, О. Каєнко, І. Гаврик), особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник - учитель учень. Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Щоб були вони адекватно сприйняті, учитель, за словами методиста Р.Ф. Брандесова, має виконувати функції своєрідного «транслятора» - підсилювача художніх емоцій літературного твору, «налагоджувача» невидимого зв'язку між досвідом поколінь.

Саме тому основною проблемою лишається перенагромадження вчителями уроку інноваційними технологіями без розумного поєднання власної системи з новими технологіями, або ж ми ігноруємо інноваційну діяльність, віддаючи перевагу традиційним методам.

Якісна освіта розглядається нині як один з чинників високої якості життя. Соціальне - економічне і культурне зростання держави буде тоді, коли у нас буде якісна освіта. Старше покоління учителів може пригадати вивчення якості знань, що проводилося Міністерством освіти та Інститутом педагогіки, однак якість освіти - поняття ширше, куди якість знань входить як окремий складник. У якість літературної освіти як окремого складника загальної якості освіти входить і рівень знань, і вміння застосовувати їх на практиці, й вихованість засобами мистецтва слова, моральне становлення особистості під впливом художньої літератури, національна гідність і гордість, повага до інших народів; вироблення вмінь розв'язувати життєві проблеми. «Учителю, не виховай раба», - так радив відомий український методист Б.І. Степанишин. Засобами художнього слова маємо виховати сильний, вольовий характер. Особистість, яка може гідно жити й працювати в демократичному суспільстві, якій чуже почуття меншовартості, особистість з високими патріотичними почуттями, яка ніколи не зрадить національні інтереси держави і зможе представляти її на різних рівнях. Ще у свій час Іван Багряний робив ставку на молодь. Щодо психологічної комфортності, то О.Леонтьєв, наприклад, стверджує, що особливе значення має створення на уроці позитивного мікроклімату, психологічного фону, який сприяє взаєморозумінню учителя й учнів, їхній співпраці, стимулює розвиток духовного потенціалу особистості.

Державна політика в освітній галузі закріплена в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»,   Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті, сформульована в концепції Нової української школи.

Визначальною рисою усіх програмних документів є орієнтація школи на особистість учня. «Освіта України» - це освіта для людини, її стверджень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблеми, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни (Концепція Нової української школи).

Доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті проголошує головною метою створення умов «для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України», формування поколінь, які «здатні навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства» (Концепція Нової української школи).

Вище означені документи є програмними й для літературної освіти. Література як шкільний предмет усе більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобами розвитку історичної пам'яті, формування творчої, критично мислячої особистості.

Повноцінний розвиток творчих здібностей в учнів  можливий за умови формування мотивації творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток кожного з компонентів інструментальних літературно - творчих здібностей учня. Першим і найбільш важливим етапом в роботі з розвитку літературно - творчих здібностей є розвиток емоційно - чуттєвої сфери. Через неї поступово відбувається формування емоційно - ціннісного ставлення учня до світу як важливого компоненту літературно - творчих здібностей. Для його формування необхідним є стимулювання емоцій та почуттів шляхом впливу емоційно - чуттєвих чинників на учня. Талановитий майстер художнього слова К. Паустовський стверджував, що дітей та митців (художників, письменників) об'єднує особлива свіжість та емоційність сприйняття дійсності.

В. О. Сухомлинський зауважував, що вплив чуттєвого сприйняття на духовне життя дитини визначається насамперед тим, що приховується за картиною, явищем, подією, які здивували і вразили її: чи то тільки зовнішня яскравість, чи глибокий внутрішній зміст, що ховається за зовнішньою яскравістю. Завдання вчителя літератури  полягає в тому, щоб сприйняття і пізнання учнем  навколишнього світу було для нього справжньою діяльністю, щоб у цій діяльності проходило його багате емоційне життя. За таких умов можливий повноцінний розвиток емоційно - ціннісної сфери дитини з метою залучення її до творчої діяльності.

Художньо - творча діяльність, за думкою багатьох мистецтвознавців та педагогів (Н.Й. Волошина, Н.Є. Миропольська, О.П. Рудницька) є синергетичним результатом споглядання і переживання. Чим багатший чуттєвий досвід дитини, чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в її уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні переживання у словах.

Правильно організований чуттєвий контакт дитини з природою та художніми цінностями спрямовується не тільки на зовнішню форму об'єктів, а і на їх зміст. Емоційний контекст, що оточує естетичне споглядання, окрім духовної насолоди, сприяє зародженню подиву. При подиві нормальний процес  мислення ніби на мить переривається, завдячуючи своєрідній психологічній інверсії сприйняття. Так, сніг, особливо перший, сприймається дітьми з проявом почуття схвильованості, зачарованості красою. Це почуття подиву дуже важливе в процесі літературно - творчого становлення особистості, оскільки воно породжує натхнення та є поштовхом до розвитку творчого мислення.

На споглядальному етапі роботи вчитель має зосередити свої зусилля на організації безпосереднього контакту учнів з проявами естетичного у світі , збагачувати їх уявлення чуттєво - образною інформацією, розширювати чуттєвий досвід, завдяки чому діти вчаться спостерігати і оцінювати світ. За словами В.О. Сухомлинського, для того, «...щоб заграла поетична струна, щоб відкрилось джерельце творчості, її треба вчити спостерігати, помічати численність відношення між речами, явищами».(9;341).

Педагог, художник Б.М. Неменський підкреслює: «Переживанню, співпереживанню треба вчити, здатність цю від простого до складного треба формувати в процесі навчання».

Сучасні психологи відмічають, що сьогоднішня освіта вкрай раціоналізована, мало уваги звертається на виховання почуттів дитини, що призводить до розповсюдження в суспільстві професійно - компетентного, але бездуховного індивіда.

Таким чином, основна увага вчителя літератури  має бути направлена на психологію дитини, її внутрішній світ, її індивідуальність і запити.

Отже, коли ми мислимо критично, те, що ми думаємо та як ми думаємо, завжди перебуває у фокусі нашої уваги, і коли ми помічаємо помилку чи бачимо інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання чи проблеми, ми зацікавлено його вивчаємо. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

То ж який він – урок з розвитку критичного мислення?       

       Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення залежить від його предметного наповнення і дидактичних завдань, від типу уроку (це набуття нових знань чи формування умінь), від власне навчального предмету. Та загалом такий урок традиційно складається з трьох основних частин: вступної, основної та підсумкової. Пропоную детальніше ознайомитися зі структурою уроку з розвитку критичного мислення.

І. Виклик, або Вступна частина уроку

Вступна частина уроку, яку ще називають “викликом” триває зазвичай перші 5–7 хвилин. За цей час слід актуалізувати опорні знання – “дістати” їх з довготривалої пам’яті учнів. Саме слово підказує, що необхідно “зробити щось актуальним, потрібним” на час саме цього уроку. Опорними такі знання учнів є тому, що саме на них, як на фундаменті, опорі, будуються наступні знання. Наше мислення є асоціативним: з психологічної точки зору міцнішими та осмисленішими є ті знання, які ми отримуємо в контексті вже відомого, засвоєного. І навпаки – інформація швидко втрачається, якщо її запропонувати без контексту або без зв’язку з уже наявними знаннями. Звернення до вже засвоєного матеріалу підвищує увагу учнів до теми, проблеми, пробуджує їхню зацікавленість, а отже, виконує мотиваційну функцію. Її важливість не піддається сумніву. Напевно, кожен учитель чув від учнів: “Навіщо мені потрібно вчити вашу… (назва навчального предмету)?”. Тож на власному досвіді знає, що їм украй важливо усвідомлювати потрібність, персональну значущість того, чого можна навчитись на уроці. Отже, під час вступної частини уроку вчитель має пропонувати учням методи й завдання, які дають їм змогу:

1)      освіжити наявні знання, уявлення, уміння, пов’язані з темою уроку;

2)      провести “інвентаризацію” цих знань і уявлень, виявити прогалини;

3)      зосередити увагу на новій темі;

4)      створити контекст для сприйняття нових ідей;

5)      сформувати позитивне ставлення, зацікавленість у процесі навчання.

Надзвичайно слушною є порада О.І. Пометун: «Під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби вчитель надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування». Під час вступної частини уроку учні мають опанувати декілька важливих способів пізнавальної діяльності або вдосконалити наявні вміння. Процес активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Це дає змогу визначити рівень цих знань і долучити до них нові. Для того аби розв’язати це завдання, учитель має ставити навідні запитання, а також використовувати такі методи як кластер, асоціативний кущ, мозковий штурм тощо. Вступна частини уроку з розвитку критичного мислення завершується тим, що учитель озвучує нову тему і результати, яких слід досягнути, та стимулює учнів до усвідомлення їхніх власних цілей навчання.

     ІІ. Осмислення, або основна частина уроку

Основна частина уроку триває до 30 хвилин. За цей час учитель організовує активну діяльність учнів, зокрема спонукає їх досліджувати, осмислювати матеріал, відповідати на раніше поставлені запитання, ставити свої і шукати на них відповіді тощо.

Головне завдання учнів — “конструювати” знання і навички, формувати власне ставлення до теми. Для цього вони за допомогою вчителя:

-        порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;

-         ставлять запитання щодо нового навчального матеріалу;

-         експериментують, пробують застосувати новий матеріал на практиці за допомогою наявних у них уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;

-        аналізують отриманий досвід;

-        переглядають свої очікування й висловлюють нові;

-        виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

-        відстежують хід власних думок;

-        роблять висновки щодо змісту матеріалу;

-        пов’язують зміст уроку з особистим досвідом;

-        відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції вчителя, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому доцільно, аби він записував те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Подальше відпрацювання й закріплення учнем нових знань відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації активної самостійної роботи. Обов’язкові елементи розвитку критичного мислення в учнів – індивідуальний пошук та обмін ідеями в групах чи загальному колі. Дуже важливою є послідовність цих елементів – пошук має неодмінно передувати обміну думками.

Ефективними методами під час основної частини уроку є:

·                     читання (запитання, узагальнення) в парах;

·                     читання з визначенням опорних слів;

·                     читання з маркуванням;

·                     “тонкі” і “товсті” запитання тощо.

ІІІ. Рефлексія, або підбиття підсумків

Третій етап уроку – найважливіший для розвитку критичного мислення в учнів, бо його основними завданнями є узагальнення, систематизація (але не відтворення!) вивченого й рефлексія щодо процесу і результатів навчальної діяльності. Необхідно, аби учні подумали про те, що вони дізналися, чого навчилися, запитали себе, що це для них означає, як це змінює їхнє бачення і як вони можуть це використовувати.

Зазвичай підбиття підсумків триває до 10 хвилин. За цей час учні разом з учителем:

·                    узагальнюють та інтерпретують основні ідеї уроку;

·                    обмінюються думками та висловлюють особисте ставлення до окремих положень матеріалу чи уроку загалом;

·                    оцінюють набуті знання й уміння;

·                    ставлять перед собою запитання;

·                    планують застосування вивченого.

Під час підбиття підсумків учні удосконалюють важливе уміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, передавати почуття й уявлення в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов’язувати нове з давно відомим.

Дієвими методами розвитку критичного мислення на цьому етапі уроку є сенкан, “бортовий журнал”, “шкала думок” дискусія, обговорення в загальному колі тощо. Так, наприкінці уроку можна запропонувати учням відповісти на запитання:

1) Чи отримали ви сьогодні новий досвід? Який саме?

2) Що нового ви дізналися на уроці?

3) Про що ви хотіли б дізнатися більше?

4) Які думки, почуття викликала у вас ця робота?

На стадії рефлексії учень повинен осмислити вивчений матеріал і сформулювати свою особисту думку, ставлення до досліджуваного матеріалу. На думку учителя-методиста О. Гетьман, «читання і рефлексія за нормального процесу розуміння збігається» [1, с.9]. Учень сприймає текст рефлектуючи. Остаточна рефлексія – це досвід, що виникає у процесі сприйняття, розуміння, змістотворення тощо. Саме про цей результат і говорив С. Курганов у своєму дослідженні.

Провідний аспект критичного мислення - творчість

Формує творчу особистість

Одним із провідних аспектів, що характеризує критичне мислення -  творчість. Рушійна сила творчості – протиріччя, їхнє вирішення – зміст творчості, а задоволення потреб – її мета. Але для прийняття ефективних і вірних за своєю суттю рішень процес творчого мислення повинен бути доповнений критичним осмисленням, а критичне осмислення – умінням знаходити в явищі нові ідеї, цінності, думки. Тому неможливо відокремити критичне мислення від творчого, як стверджували Г. Ліндсей, К. Халл,      Р. Томсон, «творче мислення спрямоване на творення нових ідей, а критичне виявляє їхні недоліки і дефекти. Отже, результатом розвитку критичного мислення є творча особистість» [4].

Спонукає творчому мисленню

Сприяє креативності

                                         Критичне мислення

                                  

Отже, існують певні закономірності у формуванні критичного мислення учнів, відповідно, з цим пов’язані і  фази уроку: виклик, осмислення, рефлексія.

О. Пометун зазначає, що «така структура є обов’язковою і під час використання інших інноваційних технологій…» [6].

І. Хроменко під час застосування технології критичного мислення зазначає різні фази [8, с. 37]. Покажемо фази критичного мислення за допомогою таблиці:

Таблиця 1

Використання технологій розвитку критичного мислення на уроках зарубіжної літератури

Етапи уроку	Способи реалізації
Фаза актуалізації	Актуалізація вже наявних знань з теми (залучення пам’яті, інтелекту) Пробудження пізнавальної діяльності Самостійне визначення учнями напрямків у вивченні нової теми: постановка питання, висування пропозиції, обговорення мети уроку
Фаза побудови знань	Осмислення нової інформації, критичне читання та письмо. -                     Робота з текстом (художнім, критичним, науковим, публіцистичним; робота з підручником); -                     Ідейно-художній аналіз твору -                     Лекція або бесіда       Перегляд відео   -                     Літературні дослідження   Творчі роботи
Фаза консолідації	-                     Обговорення   -                     Систематизація -                     Переоцінка -                     Нове тлумачення отриманих знань

Умови, що сприяють розвитку критичного мислення учнів:

ü    повага до особистості учня;

ü    рефлексивність навчання та самооцінка;

ü    використання навичок КМ для вирішення інформальних завдань, проблем, що виходять за рамки одного предмету чи навчального процессу;

ü    зміст та діяльність по розвитку критичного мислення;

ü    питання та  завдання, спрямовані на мислення високого рівня (аналіз, синтез, оцінку);

ü    використання конкретних стратегій критичного мислення;

ü    робота з різними джерелами знань ( різними точками зору);

ü    орієнтованість на постановку запитань різного рівня.

Під час проведення уроків із застосуванням технології критичного мислення потрібно дотримуватися таких принципів:

-                     використання завдань, розв’язання яких потребує вищого мислення (аналіз, порівняння, узагальнення тощо);

-                     процес навчання організовується як дослідження;

-                     взаємодія учень-учень, учень-вчитель повинна базуватися на активній мовленнєвій діяльності;

-                     спонукання до вироблення власних суджень через застосування певних прийомів мислення.

організувати спільний пошук розв’язання проблеми

Головне завдання вчителя:

-                     не розповісти 

-                     не пояснити                              

-                     не показати учням

Урок літератури – це художньо-естетичний витвір, що має не лише дати знання, а й викликати в учнів художнє переживання, дати імпульс внутрішній роботі особистості, підготувати їх до діалогу з письменником.

Це зумовлює безперервний пошук нового, свіжого стилю спілкування з учнями. Учнів зовсім не зацікавлює початок знайомства з художником, автором на кшталт: «Народився  у такому-то році…»

Емоційне навантаження створюється за допомогою структурного елемента, який названий «ефектом несподіваного». Так, урок з вивчення життєвого та творчого шляху О. Уайльда доцільно почати такими словами: «Оскар Уайльд пізнав вершину слави і безодню падіння. Він належить до тих митців, яких спочатку називають «забутими і невизнаними», а потім «поверненими і культовими». Епатуючою була поведінка письменника, трагічною – його смерть, незвичними і неприйнятими суспільством – його твори. О. Уайльд любив контрасти, завжди балансував між витонченим і скандальним, реальним і уявним. Навмисно доводячи усталені принципи до абсурду, письменник намагався врятувати суспільство від духовного занепаду, байдужості та сліпої віри в прописні істини».

При вивченні біографії письменника варто звертатися до рольових підходів, таких як «Інтерв'ю з О.Блоком», «Конференція з Бальзаком», «Гість уроку - Г.Г. Маркес», «Дебати Ф.Достоєвського та Л.Толстого»,  «Галерея творчості французьких письменників», «Презентація: життєпис М.Булгакова» тощо.

Важливо пам’ятати, що настрій на розумову працю неможливо здійснити без емоційної домінанти, тому завжди варто приділяти увагу початку уроку. Так, розпочинаючи урок, присвячений особистості О.Уайльда, можна використати прийом «входження в урок».

Наприклад: Тема уроку: Оскар Уайльд – письменник англійського раннього модернізму. Життєвий і творчий шлях митця. Роман «Портрет Доріана Грея» - осереддя творчості письменника.

Мета уроку:  висвітлити головні віхи життєвого та творчого шляху О.Уайльда, розкрити особливості естетики письменника, розглянути головні аспекти роману «Портрет Доріана Грея»;    розвивати літературний інтерес, вміння працювати з біографічним та текстовим матеріалом; мовленнєві навички учнів;   виховувати інтерес до особи і творчості письменника.

Слово вчителя. -     Епіграфи до уроку відкриють ключ до сьогоднішньої теми, присвяченої вивченню життя і творчості Оскара Уайльда.  

ü    Бажаєте знати, у чому полягає найбільша драма мого життя? – Вона в тому, що свій геній я вклав у моє життя, і тільки талант – у мої твори. (О.Уайльд)

ü   

Слайд 6

Бути великим – значить бути таким, якого не розуміють. (О.Уайльд)

ü    Визначає долю людини те, як вона розуміє себе. (Торо)

ü    Ми всі – тільки наслідки того, що ми думаємо. (Будда)

ü    Художник – той, хто творить прекрасне. (О.Уайльд)

Який з них ви взяли б за основу уроку і чому?  Поясність свій вибір. І чи запропонують їх учні після вивчення теми наприкінці уроку?

 Важко не погодитися зі словами А. Дістервега: «Поганий вчитель подає готову істину, хороший навчає її шукати.» Тому важливо спонукати учнів до співпраці при вирішенні творчих завдань.