Доброго дня учні груп ІІІ курсу!

Даю матеріали до уроку із зарубіжної літератури  №6,  який відповідно до розкладу відбудеться :

·        У групі АКП-36 - 12.11. 2020;

·        У групі  АК-34 - 23.11. 2020;

·        У групі АК-35 - 23.11. 2020;

·         У групі АКОФ -37 - 10.11. 2020.

 

  ТЕМА: Європейська модерністська проза першої половини ХХ ст. Життєвий і творчий шлях австрійського пи­сьменника Франца Кафки. Оповідання «Перевтілення»

Давні люди не могли пояснити дії багатьох природ­них сил, шляхів людської долі. їхня фантазія створила міфи про богів і надприродних істот, що правлять світом, керують долями і вчинками людей. Реальність і фантастика в таких міфах тісно пе­репліталися, відбиваючи неспроможність людини логічно осмис­лити світ, у якому вона жила. Письменник Ф. Кафка створив свій міф. Дійсність і фантастика в його творах поєднуються, щоб зма­лювати картину сучасного авторові світу, безжалісного й абсурд­ного, позбавленого логіки, у якому людина беззахисна, приречена на самотність, де вона настільки «маленька», що почувається «ко­махою». Про одну з найбільш трагічних і суперечливих постатей літератури першої половини XX ст. — Франца Кафку — та його творчість, що відображає складності й протиріччя тогочасного сві­ту, ітиметься на нашому  уроці.

За посиланням: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-modernizm-u-literaturi-169131.html  - перегляньте презентацію «Модернізм в літературі».

♦   Записати в зошити:

  Модернізм означає сучасний, найновіший

Риси модернізму:

• Особлива увага — до внутрішнього світу особистості.

• Орієнтування на вічні закони буття та мистецтва.

• Розуміння літератури як найвищого знання, що проникає в найінтимніші глибини душі особистості.

• Схильність до містицизму (підсвідомого).

• Пошук нових засобів мистецтва (символіка, міфотворчість).

• Прагнення перетворити світ за законами краси й мистецтва.

• Створення нової художньої реальності, експерименти (літературна гра).

Завдання: ♦ Одним словом завершіть речення: «Для модернізму є характерним...».

         «Батьками»-засновниками європейської модерністської про­зи вважають французького письменника Марселя Пруста, автора новаторського романного циклу «У пошуках утраченого часу»; ір­ландського англомовного письменника Джеймса Джойса, творчість якого позначена масштабними експериментами з міфом, різними шарами реальності, з історією, часом, із засобами зображення вну­трішнього світу людини, мовою і стилем та винайденням прийому «потік свідомості»; і, нарешті, австрійського письменника Франца Кафку, який здобув славу митця-пророка. Цікаво, що вони не вважали себе модерністами, працювали незалежно один від одного, повноцінно не спілкувалися.

З ознайомлення з його особистістю та творчістю ми й почнемо осягнення здобутків модернізму в художній прозі першої половини  ХХ ст.

Франц Кафка народився 1883 року в Празі у єврейській роди­ні. Батько був комерсантом середнього статку. Після закінчення гімназії Франц вивчав юриспруденцію в Празькому університеті. У 23 роки здобув звання доктора юридичних наук і розпочав служ­бу в страхових компаніях. У 26 років почав друкуватися. І подаль­ше його життя було пов’язане з літературою. «Усе моє єство націле­не на літературу. Якщо я від літератури коли-небудь відмовлюся, то просто перестану жити», — писав він. Через хворобу залишив 1922 року службу, і за два роки його не стало.

У творчому доробку письменника — три незавершені романи, кілька збірок новел і притч, афоризми, листи, щоденники

Єврей за походженням, пражанин за місцем проживання, за мовою — німець, а за культурною традицією — австрій­ський письменник, він був чужий усім: державі, німцям, чехам, навіть євреям. І це загострювало почуття Кафки, ство­рювало дисгармонію в житті.

Кафка і в родині був чужим. Ніхто його не розумів, навіть мати, хоча вона по-своєму й любила сина. Батько, який завдяки власним зусиллям домігся успі­ху в торгівлі й розбагатів, був самовпевненим, владним і не здатним зрозуміти Франц Кафка      вразливу душу сина. Він хотів бачити

Франца спадкоємцем своєї справи й ніяк не міг зрозуміти, що той — інакший. У листі до батька Кафка писав: «Я втратив віру в себе, натомість набув безмежного почуття прови­ни», а нареченій зізнався: «Я й батько ненавидимо один одного...» Але батько для Кафки був із «вищих інстанцій», на які потрібно зва­жати незалежно від того, на благо людині їхні вимоги чи на погибель.

Уся творчість Кафки — якщо не розповідь про себе, то глибоке суб’єктивне переживання зовнішнього світу.

Крім усього цього, був ще й аскетичний егоцентризм митця. «Для моєї роботи я мушу бути від усього відгородженим», — писав він, мріючи «...бути замкненим у глибокому підземеллі, примости­тися десь у найдальшому закутку й раз на добу здійснювати трива­лу прогулянку до дверей, щоб забрати миску з їжею». Його цілком задовольняв особистий досвід.

Світовідчуття письменника визначили три основні конфлікти його внутрішнього життя. Це, як уже зазначалося, протистояння батькові, який в очах письменника уособлював авторитарну владу з її байдужістю до особистості, тотальною присутністю та абсурд­ністю дій.

Другою проблемою був шлюб, який сприймався Кафкою як нерозв’язна суперечність між прагненням через одруження здо­бути незалежність від батька й страхом зашкодити літературній творчості. Унаслідок цих коливань кілька його заручин так і не за­вершилися шлюбом.

Третім болючим питанням внутрішнього світу митця була влас­на літературна творчість. Заняття літературою він розцінював як єдиний зміст свого буття, проте здебільшого відчував гостру неза­доволеність творами, що виходили з-під пера. Через те багато їх залишилося незавершеними, і взагалі, Кафка розпорядився спали­ти його літературну спадщину після смерті.

У творах Ф. Кафки поєдналися трагічне й іронічне, фантастич­ні елементи й натуралістичні деталі, унаслідок чого реальність стає схожою на сновидіння.

 

♦    Прокоментуйте афоризми Ф. Кафки.

1)    «Є два людські гріхи, з яких витікає решта,— нетерпіння й лі­нощі душі. Через своє нетерпіння людей вигнано з раю, а через

лінощі вони не можуть туди повернутися...»

2)    «Щасливим я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості».

3)    «Зрозумій, що для щастя доволі клаптя землі, на якому вміща­ються твої ноги».

«Перевтілення» (1912) — знаковий твір модерністської літера­тури. Прослухайте скорочений текст твору. 

 Тема оповідання (частіше твір визначають як новелу) — гра­нична самотність особистості та трагічне знецінення людського життя. Прізвище головного героя Грегора Замзи — це зашифрова­не за допомогою криптографії прізвище самого автора.

 СКЛАДЕМО ПЛАН ТВОРУ

1. Ранок перевтілення.

2. Адаптація героя до нового способу існування.

3. Реакція близьких.

4. Еволюція поглядів Грегора.

5. Занепад сімейних стосунків. 

6. Відчуження.

7. Презирство найрідніших людей до Грегора.

8. Смерть комахи.

9. Полегшення для усіх членів сім’ї.

♦     Слово «перевтілення» означає: Метаморфоза, перетворення.

♦    У казках, у творах Овідія, Гоголя, Булгако­ва та ін., ми вже зустрічали перетворення людей на істот тваринного світу. Але в тих випадках існувала якась причина (помста, заздрість чи щось інше), якась зла сила. Однак нікому до Кафки не спадало на думку зробити це перетворення абсурдним, невмотивованим, безпричинним.

Вихідний пункт сюжету оповідання — перетворення головно­го героя Грегора Замзи на величезну комаху, яка викликає в усіх жах і огиду. Зміст новели становить опис боротьби героя за право вважатися, як і раніше, людиною. Три його спроби виповзти з кім­нати відповідають трьом зіткненням із зовнішнім світом і позна­чені композицією твору — його поділом на три частини. Але про це поговоримо після детального ознайомлення з текстом оповідання.

   Теорія літератури 

 Метафора - образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Експресіоні́зм –(від франц. expression - вираження, виразність), це художній метод, провідними емоціями якого є настрої жаги та відчаю, очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

    У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а й членів його родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває, виявляючи за фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.

    Для Грегора відчуження стало трагедією, що призвело його до смерті. Але відчуження переживає не лише він — інші теж ступили на фатальний шлях. Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто не розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до консерваторії, і навіть в образі комахи відчував прекрасне. Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не "батько", "мати", "сестра", а "пан", "пані", "дочка". Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і духовних стосунків. Жахливих перевтілень зазнав не тільки Грегор Замза, а й усе суспільство.

ВИСНОВОК

    На перший погляд, незрозумілий і беззмістовний твір має глибокий психологічний зміст, який близький кожному із нас, бо усі ми, люди,  беззахисні у своєму болі. Кафка ж писав, що усі його твори написані ніби про самого себе. Його творчість - автобіографічна та глибоко психологічна, експресіоністична, стала основою для багатьох екранізацій («Перевтілення», «Муха», «Кислотний будинок»), хоча у літературі жоден із письменників не зміг продовжити цю тему, бо, як сказав Вацлав Гавел : «Якби Кафки не було, а я вмів писати краще, ніж пишу, всі його твори написав би я». «Перевтілення» - це твір про людину, про її місце в житті, про радощі і біль, про самовідданість і самовіддачу, про взаємодопомогу і страждання, про нерозуміння її оточуючими… Доброта, любов, співчуття, милосердя – ось цінності людського життя.

«Тільки люди, яких уразила однакова недуга, розуміють одне одного», - такий запис Ф.Кафка зробив, коли йому було 20 років. Під поняттям «недуга» він розумів самотність, невпевненість в собі, страх перед життям. Але не дивлячись на трагічне світобачення, Кафка залишається гуманістом. Він звертається до нас, наших душ і сердець, благає, щоб ми почули, допомогли. Закликає не залишатись осторонь чужої біди, бо завтра це може трапитися з кожним. Завжди є шанс змінити або змінитися на краще, варто лише простягнути руку допомоги тому, кому погано. Тож давайте творити лише добро!

Прокоментуйте висловлювання літературознавця Д. Затонського про творчу спадщину   Ф. Кафки: «...Його творчість — не що інше, як колосальний, відчайдушний і геніальний фрагмент — сколок із фрагментарного буття людства».

Домашнє завдання

1. Знати біографію письменника.

2. Усно дайте відповідь на питання:

1. Новела починається словами: "Прокинувшись одного разу вранці після неспокійного сну, Грегор Замза виявив, що він у себе в ліжку перетворився на страшну комаху". Які думки викликав у вас такий початок твору?
2. Кафка за життя не видав більшу частину творчого доробку, чому?
3. Назвіть теми новели «Перевтілення».
4. Який головний конфлікт новели?
5. Як до своєї родини ставився головний герой?
6. У чому полягав вплив перевтілення Грегора на його сім’ю?
7. Як сприйняли перетворення сина батьки? Брата сестра?
8. Як сім’я Грегора провела день після його смерті?
9. Чи мав шанс Грегор, на вашу думку, перетворитися знов на людину?
10.  Що спільного між життям автора та його героєм ви побачили у творі?

Перегляньте буктрейлер:    

 

         До побачення. Приємних відкриттів.

Для зворотнього зв'язку: annacherkay@gmail.com