Доброго дня учні групи АКП-36!
Пропоную матеріали до уроків, які
відповідно до розкладу занять,
відбудуться - 23.04.2020 р. та 24.04.20 р. за темами:
Тема №4. «Поняття про
характер. Основні риси характеру. ».
Матеріали міні-лекції:
ХАРАКТЕР (від гр. сharakter - -
риса, відбитка, печатка) – сукупність стійких індивідуальних особливостей
особистості, які виражають її ставлення до дійсності і виявляються в діяльності
та спілкуванні, обумовлюючи типові для даноі людини способи поведінки. Характер
людини - це те, що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції та ті чи
інші стимули, обставини. Знаючи характер людини, можна передбачити як вона буде
поводити себе в певній ситуації, а звідси, спрямовувати поведінку людини.
Риси характеру - індивідуальні звичні форми
поведінки людини у відповідних ситуаціях, в яких реалізується її ставлення до
дійсності. У психологічній літературі частіше зустрічаються два підходи
класифікації рис характеру.
В одному випадку всі риси характеру пов'язують з
психічними процесами і тому виділяють вольові,
емоційні, інтелектуальні риси.
Вольові риси характеру: рішучість, наполегливість,
самостійність, організованість та ін.
Емоційні риси характеру:
вразливість, байдужість, запальність, чуйність та ін.
Інтелектуальні риси характеру:
винахідливість, допитливість та ін.
В іншому випадку риси характеру розглядаються у
відповідності із ставленням до різних сторін дійсності.
Ставлення до праці виявляється
в повазі до праці, працелюбності або ж у зневазі до праці та працівників.
Важливі риси у ставленні до праці - охайність, сумлінність, дисциплінованість,
наполегливість, організованість, Ставлення до інших людей виникає у міжособистісних
контактах і зумовлюється суспільними умовами життя, які склалися історично і
розвивається в колективі. Ставлення до інших людей має оцінний характер, який
виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх прояву. Схвалення
та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній,
доброзичливій формі або . формально, улесливо, а то і грубо, іронічно,
образливо.
Позитивні риси
характеру: справедливість, щедрість, доброзичливість, чесність та ін.
Негативні риси
характеру: заздрість, скупість, зневага до інших тощо. Ставлення до самої себе - позитивне або негативно
- залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе
(скромність, вимогливість до себе, хвалькуватість, самовпевненість).
Ставлення до речей,
до природи: бережливість, охайність тощо. Аналізуючи риси характеру, слід
враховувати, що характер як інтегральне утворення найбільш повно виявляє себе у
таких основних властивостях: повноті, цілісності, визначеності, силі.
Повнота характеру -
це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових,
моральних, емоційних, почуттєвих, вольових. Розсудливість такої людини завжди
узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням. Внутрішня єдність рис
характеру визначає його цілісність. Цілісність характеру - це внутрішня єдність,
гармонійність, досконале поєднання рис характеру, яка зумовлює ступінь єдності
слова і діла. У людей безхарактерних помітні розбіжність у поглядах,
відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення,
залежність їх виявлення від обставин, а не від внутрішніх установок особистості.
Особливо важливою рисою характеру є його визначеність. Визначеність
характеру виявляється в його спрямованості на конкретні цілі, а також у
прагненнях і переконаннях. Визначеність характеру людини як суб´єкта діяльності
позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості
доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй
важливі справи, - вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи
та способів виконання.
Про людей з
невизначеним характером важко сказати, добрі вони або погані. Це люди
безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.
Сила характеру виявляється
в рішучих, активних і наполегливих діях, діяльності та здатності завершити
справу чи досягнути мети, попри жодні перешкоди. У справжній особистості має
бути єдність усіх компонентів її характеру. Проте єдність характеру не виключає
того, що за різних обставин у тієї ж людини по-різному виявляються зазначені
компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою і надмірно
вимогливою, непохитною і поступливою, щедрою і скупою. При цьому єдність
компонентів характеру залишається, і саме в цьому виявляється.
Завдання: До матеріалів
міні-лекції сформулюйте запитання.
Тема №5. «Поняття про діяльність. Класифікація
видів діяльності. Праця як основна форма
діяльності людини»
Матеріали міні-лекції:
Діяльність — це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо
поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.
Основні види діяльності
Людська діяльність
різноманітна і багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють такі
основні види діяльності:
Рис. 1 Види діяльності
Залежно від віку людині властиві всі три
різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному
за метою, змістом, формою, значенням. У дошкільному віці провідним видом
діяльності є гра, у шкільному - навчання, а в зрілому - праця.
Гра та
навчання властиві і людям, і тваринам. Проте у тварин підґрунтям цих різновидів
діяльності є інстинкти, а в людини вони зумовлені соціальними умовами життя,
різняться якісно, значно складніші та багатші за змістом.
Праця за природою та
змістом - суспільно-історичне явище. У процесі праці виникла і розвинулася людина
як свідома соціальна істота. Характерна особливість усіх різновидів людської
діяльності в тому, що найчастіше вони пов'язані з мовною діяльністю. Остання
сприяє розвитку змісту та форм усіх різновидів діяльності, їхньої
цілеспрямованості та мотивації.
Основною формою вияву
активності дитини дошкільного віку є ігрова
діяльність, яка водночас є і основним засобом пізнання нею
навколишнього світу. Ігрова діяльність спрямована на сам процес гри і в
доступній формі відтворює навчання і працю. На відміну від навчання і праці,
дитина захоплюється здебільшого процесом, який викликає в неї задоволення.
Тільки-но інтерес до гри зникає, дитина припиняє її. Гра-це
школа думки, почуттів, і волі. В іграх не лише виявляються, а й
формуються всі психічні процеси та властивості дітей, спостережливість,
уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння,
здібності тощо, а також такі моральні риси, як колективізм, дружба,
товариськість, чесність. В ігровій діяльності відбувається також і фізичний
розвиток дітей, розвиваються фізична сила, спритність, швидкість і точність
рухів.
У шкільному віці гра
має складніший і цілеспрямованіший характер. У школярів переважають дидактичні
ігри, однак провідним видом діяльності стає
навчальна. Навчальна діяльність - активна, свідома діяльність,
спрямована на засвоєння знань, вироблення умінь та навичок. Навчання не
обмежується шкільним віком. Людина навчається все життя. До цього її спонукають
розвиток науки, техніки, суспільного життя. Зміст навчальної діяльності визначається
навчальними програмами, розробленими для кожного року навчання з урахуванням
вікових особливостей психіки дитини та її фізичних можливостей. В ході навчання
школяр не лише здобуває знання і вміння, в нього розвивається активне,
самостійне, творче мислення, розширюється світогляд, удосконалюється пам'ять і
увага. Виховний характер навчання проявляється в тому, що в процесі навчання
формується особистість, закладаються такі цінні риси, як цілеспрямованість,
наполегливість, почуття колективізму, взаємодопомоги.
Особливе місце в системі людської діяльності
належить праці, яка є провідним видом діяльності дорослих
людей. Праця -
це свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та
духовних благ. Праця є необхідною умовою існування і розвитку людини.
Необхідною передумовою будь-якої праці є наявність мети: створення певного
продукту. Характерною особливістю праці є те,
що людина передбачає її результати, уявляє собі матеріал, який буде при цьому
використовувати, окреслює способи та послідовність своїх дій. Праця потребує
відповідної підготовки з боку її виконавця, причому знання, навички та вміння
її здійснення набуваються впродовж навчання людини. Праця потребує напруження
фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання та інших вольових
якостей особистості. У процесі
суспільно-історичного розвитку людського життя виникла величезна кількість
видів праці.
Людську працю
поділяють на фізичну та розумову. До фізичної належать різні види виробничої та
технічної діяльності. Результатом такої праці є матеріальні
продукти, необхідні для задоволення потреб людини. Результат розумової праці - це образи, думки, ідеї, проекти,
знання, втілені в матеріальні форми
існування (літературні та музичні твори, малюнки тощо).
Фізична та розумова праця
охоплює величезну кількість різних професій та спеціальностей. У різних видах
праці людина здатна проявляти творчість, умовами успіху якої
є:
- виникнення певного задуму;
- підготовча робота -
обміркування змісту творчого задуму, з'ясування шляхів його реалізації тощо;
- реалізація творчого задуму.
Будь-яка діяльність зумовлена потребами
суспільства. Людська психіка, її свідомий рівень розвивається й виявляється в
діяльності. Через діяльність людина є частиною історично сформованої культури, цивілізаційного
процесу. Соціальне середовище, його потреби, інтереси в ньому обумовлюють
соціальну спрямованість діяльності.
Завдання: До матеріалів
міні-лекції сформулюйте запитання.
Домашнє завдання:
·
З міні-лекції
у зошити виписати тези.
Надішліть конспекти, а також запитання, які ви сформулювали до
міні-лекцій.
Для зворотнього зв'язку: annacherkay@ gmail.com
До побачення. Сидіть вдома, мийте руки, бережіть
себе, Залишайтесь здоровими!
Комментариев нет:
Отправить комментарий